1Підібравши ж Йов каже:
2І я знаю, що оскарження є з руки моєї, і його рука тяжкою стала на моїм стогнанні.
3Отже ж, хто взнає, що я знайду його і прийду до кінця (справи)?
4Скажу свій суд, а мої уста наповню обвинуваченням.
5Коби я знав слова, які Він до мене скаже, коби я збагнув, що Він мені сповістить.
6І якщо з великою силою надійде на мене, тоді в погрозах не нападе на мене.
7Бо в нього правда і оскарження, хай же доведе мій суд до кінця.
8Бо піду до передшого і більше мене немає. Про те ж, що в кінці, що знаю?
9Як з ліва він (щось) зробить, і не взнаю. Обійме правицею, і не побачу.
10Бо Він вже знає мою дорогу, Він же мене випробував наче золото.
11Піду ж в його заповідях, бо я зберіг його дороги, і не зверну.
12І не переступлю його заповідей, а в моїм лоні я сховав його слова.
13Якщо ж і Він так судив, хто є той, що спротивиться Йому? Бо те, що Він забажав, Він і вчинив.
14Через це я до Нього поспішився, а упімнений я подумав про Нього.
15За це потурбуюся перед його лицем. Впізнаю і боятимуся Його.
16Господь же зробив моє серце слабим, а Вседержитель завдав мені турботу.
17Бо я не знав, що на мене найде темрява, а темрява (мене) покрила перед моїм лицем.