1І почув Пасхор син Еммира, священик, і цей поставлений був володарем господнього дому, як Єремія пророкував ці слова.
2І вдарив його і вкинув його до ями, що була в брамі відлученого горішного дому, який був в господньому домі.
3І Пасхор вивів Єремію з ями, і сказав йому Єремія: Не Пасхором назвав Господь твоє імя, але Переселенець.
4Томущо так говорить Господь: Ось Я даю тебе на переселення з усіма твоїми друзями, і вони впадуть від меча їхніх ворогів, і твої очі побачать, і тебе і всього Юду дам в руки царя Вавилону, і переселять їх і побють їх мечами.
5І дам всю силу цього міста і всі його труди і всі скарби царя Юди в руки їхніх ворогів, і приведуть їх до Вавилону.
6І ти і всі, що живуть в твоїм домі, підете в полон, і там у Вавилоні помреш і будеш похований, ти і всі твої друзі, яким ти пророкував брехню.
7Господи, Ти мене обманув і я обманений, Ти скріпився і переміг. Я став посміховищем, я закінчив кожний день висміяним.
8Бо я сміятимуся моїм гірким словом, прикличу невірність і клопіт, бо господнє слово стало мені на погорду і на насміх ввесь мій день.
9І я сказав: Не назву господне імя і більше не говоритиму його іменем. І воно було як огонь, що горить, що палає в моїх костях, і я ослаб з усіх сторін і не можу стерпіти.
10Бо я почув напади багатьох, що зібралися довкруги: Змовтеся і змовмося проти нього, всі мужі його друзі. Стережіть його задум, може буде обманений, і здолаємо його і одержимо нашу пімсту на ньому.
11І Господь з ним як сильний борець. Через це вони переслідували і не змогли пізнати. Вони дуже завстидалися, бо не пізнали їхнього безчестя, які на віки не забудуться.
12Господи, що досліджуєш праведне, що знаєш нирки і серця, хай побачу я пімсту, що від Тебе на них, бо до Тебе я відкрив мої оборони.
13Співайте Господеві, хваліть Його, бо Він вирвав душу бідного з руки тих, що роблять зло.
14Проклятий день, в якому я народився в ньому. День, в якому мене породила моя мати, хай не буде милий.
15Проклята людина, що сповістила моєму батькові, кажучи: Тобі народився хлопець, радісний (день).
16Хай та людина буде як міста, які Господь знищив в гніві і не розкаявся, хай почує крик в ранці і голосіння в полудне,
17бо не забив мене в лоні і не стала мені моя мати моїм гробом і лоном вічного зачаття.
18Чому це я вийшов з лона, щоб побачити труди і болі, і мої дні закінчилися в соромі?