1Тому залишимо початки Христової науки і звернімося до досконалости, щоб знову не покладати основи - покаяння з мертвих діл та віри в Бога -
2навчання про хрещення і покладання рук, про воскресіння мертвих і про вічний суд.
3І це зробимо, якщо Бог дозволить.
4Бо неможливо, щоб ті, що раз просвітилися, і скуштували небесного дару, і стали учасниками Святого Духа,
5і скуштували добра Божого слова та сили майбутнього віку, -
6відпали; знову обновлялися до покаяння - і вдруге розпинали та зневажали в собі Божого Сина!
7Бо земля, що напилася дощу, що часто її окропляє, - яка родить добре зілля тим, які її обробляють, - одержує благословення від Бога.
8А та, що зростила терня і бур'ян, - непотрібна і близька до прокляття, її кінець - спалення.
9Улюблені, ми певні, що з вами краще і що тримаєтеся спасіння, хоч і так говоримо.
10Бо Бог не є несправедливий, щоб забути ваше діло і [працю] любови, яку показали ви стосовно його імени, послуживши і служачи святим.
11Бажаємо ж, щоб кожний із вас виявляв ту саму дбайливість на певність надії аж до кінця,
12щоб не були ви ледачими, а наслідували тих, що вспадковують обітниці вірою і терпінням.
13Бог, давши обітницю Авраамові й не маючи ким більшим клястися, - поклявся собою,
14кажучи: По правді благословляючи, - благословлю тебе і, розмножуючи, - розмножу тебе.
15Тож бувши терплячим, одержав обітницю.
16Люди клянуться вищим, - адже клятва для підтвердження є край усякої їхньої незгоди.
17Тим більше Бог, бажаючи показати спадкоємцям обітниці незмінність свого рішення, склав клятву,
18щоб у тих двох незмінних речах, у яких неможливо, щоб обманув Бог, - і мали велику втіху ми, які прибігли триматися за теперішню надію.
19Вона, мов якір для душі, твердий та певний, і входить усередину за внутрішню заслону,
20куди за нас увійшов предтеча Христос, ставши навіки архиєреєм за чином Мелхиседека.