1І Йосиф не міг здержатися перед всіма що стояли перед ним, але сказав: Відішліть всіх від мене. І ніхто більше не був при Йосифові, коли обявлявся своїм братам.
2І підняв голос з плачем. Почули ж усі єгиптяни і чути було в домі Фараона.
3Сказав же Йосиф своїм братам: Я є Йосиф, чи ще мій батько живий? І брати не могли йому відповісти, бо перелякалися.
4Сказав же Йосиф своїм братам: Приближіться до мене. І приближилися. І сказав: Я ваш брат Йосиф, якого ви продали в Єгипет.
5Тепер, отже, не сумуйте, ані хай вам не видається поганим, що ви мене сюди продали, бо на життя мене післав Бог перед вами.
6Це бо другий рік голод на землі, і ще інших пять літ, в яких не буде оранки ані сівби.
7Бо мене післав Бог перед вами, залишити вам останок на землі, і вигодувати вас великий останок.
8Тепер, отже, не ви післали мене сюди, але Бог, і зробив мене наче батьком Фараонові і паном всього його дому і володарем всієї єгипетскої землі.
9Поспішившись, отже, підіть до мого батька і скажіть йому: Так говорить твій син Йосиф: Бог зробив мене паном всієї єгипетської землі. Отже, прийди до мене і не барися.
10І поселишся в землі Ґесем в Аравії і будеш близько мене, ти і твої сини і сини твоїх синів, твої вівці і твої воли і те, що твоє,
11і нагодую тебе там. Бо ще пять літ голоду, щоб ти не згинув, ти і твої сини і ввесь твій маєток.
12Ось ваші очі бачать і очі Веніамина мого брата, що мої уста говорять до вас.
13Сповістіть, отже, моєму батькові всю мою славу, що в Єгипті, і те що бачите, і поспішившись, приведіть мого батька сюди.
14І припавши на шию свого брата Веніамина, заплакав на ньому, і Веніамин заплакав на його шиї.
15І поцілувавши усіх своїх братів, заплакав на них, і після цього його брати заговорили до нього.
16І пронеслася чутка до дому Фараона, кажучи: Прийшли брати Йосифа. Зрадів же Фараон і його слуги.
17Сказав же Фараон до Йосифа: Скажи твоїм братам: Це зробите: наповніть ваш посуд і підіть до ханаанської землі,
18і взявши вашого батька і ваше майно прийдіть до мене, і дам вам з усього добра Єгипту, і їстимете доброту землі.
19Ти ж заповіджь це, щоб вони взяли вози з єгипетської землі для своїх дітей і жінок, і взявши вашого батька, приведіть.
20І не щадіть очима ваш посуд, бо все добро Єгипту для вас буде.
21Зробили ж сини ізраїльські так. Дав же їм Йосиф вози згідно з сказаним Фараоном царем, і дав їм харчі на дорогу,
22і всім дав дві одежі, Веніаминові ж дав триста золотих і пять одежей на зміну
23і свому батькові післав так само, і десять ослів, що везли з усіх дібр Єгипту, і десять ослиць, що везли хліби на дорогу його батькові.
24Післав же своїх братів і пішли. І сказав їм: Не злостьтеся в дорозі.
25І вийшли з Єгипту і пішли до ханаанської землі до свого батька Якова,
26і сповістили йому, кажучи що: Твій син Йосиф живий, і він панує всією єгипетською землею. І здивувався в умі Яків, бо не повірив їм.
27Сказали ж йому все сказане Йосифом, що сказав їм. Побачивши ж вози, які вислав Йосиф, щоб його узяти, загорівся дух його батька Якова.
28Сказав же Ізраїль: Велике мені, якщо ще живе мій син Йосиф, пішовши, побачу його поки я ще не помер.