1Побачивши ж Яків, що купно є в Єгипті, сказав своїм синам: Чому ви недбалі?
2Ось я почув, що є пшениця в Єгипті. Підіть туди і купіть нам трохи їжі, щоб ми жили і не померли.
3І десять братів Йосифа пішли купити пшениці з Єгипту.
4Веніамина ж, брата Йосифа, не післав з його братами. Бо сказав: Щоб часом не сталося йому зло.
5Прийшли ж сини ізраїля купити з тими, що приходили. Бо був голод в Ханаанській землі.
6Йосиф же був володарем землі, він продавав всьому народові землі. Прийшовши ж, брати Йосифа поклонилися йому лицем до землі.
7Побачивши ж Йосиф своїх братів впізнав, і відсторонювався від них і говорив їм жорстоке. І сказав їм: Звідки ви прийшли? Вони ж сказали: З ханаанської землі, щоб купити їжу.
8Пізнав же Йосиф своїх братів, вони ж його не пізнали.
9І пригадав Йосиф сон, якого він побачив, і сказав їм: Ви розвідчики, ви прийшли розвідати дороги краю.
10Вони ж сказали: Ні пане; ми, твої раби, прийшли купити їжу.
11Всі ми є сини одного чоловіка; ми мирні, твої раби не розвідники.
12Сказав же їм: Ні, але ви прийшли, щоб побачити дороги землі.
13Вони ж сказали: Ми, твої раби, є дванадцять братів в ханаанській землі, і ось молодший сьогодні з нашим батьком, другого ж немає.
14Сказав же їм Йосиф: Це те, що я вам сказав, кажучи, що: Ви розвідники;
15цим обявилися ви, так здоровя Фараона, не вийдете звідси, якщо ваш молодший брат не прийде сюди.
16Пішліть одного з вас, і візьміть вашого брата, ви ж чекайте доки явними не стануть ваші слова, чи кажете правду чи ні. Якщо ж ні, то здоровя Фараона, то ви розвідники.
17І вкинув їх до вязниці на три дні.
18Сказав же їм третого дня: Це вчините і житимете, бо я боюся Бога.
19Якщо ви є мирними, один ваш брат хай буде задержаний в вязниці, ви ж ідіть і занесіть вашу куплену пшеницю,
20і вашого молодшого брата приведіть до мене, і ваші слова викажуться вірними. Якщо ж ні, умрете. Зробили же так.
21І сказав кожний до свого брата: Так бо ми є в грісі задля нашого брата, бо не зважали ми на біль його душі, коли благав нас, і ми його не вислухали. Задля цього найшов на нас цей смуток.
22Відповівши ж, Рувим сказав їм: Чи не сказав я вам, кажучи: Не робіть зла дитині. І ви не послухали мене. І ось домагаються його крови.
23Вони ж не знали, що Йосиф слухає, бо між ними був перекладач.
24А відвернувшись від них, Йосиф заплакав. І знову повернувся до них і заговорив до них. І взяв від них Симеона і звязав його перед ними.
25Наказав же Йосиф наповнити їх посуд пшеницею, і віддати кожному гроші до його мішка, і дати їм поживу на дорогу. І сталося з ними так.
26І поклавши пшеницю на своїх ослів відійшли звідти.
27Розвязавши ж один свій мішок, щоб дати поживи ослам, де спинилися, побачив вузол своїх грошей, і був при отворі мішка.
28І сказав своїм братам: Повернено мені гроші, і ось вони в моїм мішку. І жахнулося їх серце, і злякалися, кажучи один до одного: Що це нам Бог зробив?
29Прийшли ж до свого батька Якова, до Ханаанської землі, і звістили йому все, що трапилося їм, кажучи:
30Заговорив до нас жорстоко чоловік, пан землі, і вкинув нас до вязниці, як розвідчиків землі.
31Ми ж йому сказали: Ми мирні, ми не розвідчики;
32нас є дванадцять братів, сини нашого батька. Одного немає, а найменший сьогодні з нашим батьком в ханаанській землі.
33Сказав же нам чоловік, пан землі: З цього пізнаю, що ви мирні. Одного брата оставте тут зі мною, а, взявши куплену пшеницю, підіть до вашого дому,
34і приведіть вашого молодшого брата до мене, і пізнаю, що ви не розвідники, але, що ви мирні, і віддам вам вашого брата і купуватимете в землі.
35Сталося ж, коли вони спорожнили свої мішки і вузол з грішми кожного був в його мішку. І побачили вузли з своми грішми, вони і їх батько, і перелякалися.
36Сказав же їм Яків їх батько: Мене зробили ви бездітним. Йосифа немає, Симеона немає, і візьмете Веніямина. На мене це все впало.
37Рувим же сказав свому батькові, кажучи: Убий моїх двох синів, якщо не приведу його до тебе. Дай його мені в руки і я його приведу до тебе.
38Він же сказав: Мій син не піде з вами, бо його брат помер і він сам один остався. І йому трапиться зло в дорозі, якою лиш підете, і зведете мою старість зі смутком до аду.