1І були обоє нагі, Адам же і його жінка, і не соромилися. Змій же був найхитріший з усіх звірів, що на землі, яких створив Господь Бог. І сказав змій жінці: Як то, що Бог сказав: Не їжте з усякого дерева, що в раї?
2І сказала жінка змієві:
3З плоду дерева раю можемо їсти, з плоду ж дерева, що є посеред раю, сказав Бог: Не їжте з нього, ані не доторкайтеся до нього, щоб ви не померли.
4І сказав змій жінці: Не помрете смертю,
5бо знав Бог, що того дня, в якому зїсте з нього, відкриються ваші очі, і будете як боги, що знають добро і зло.
6І побачила жінка, що дерево добре до їжі, і що приємне очам на вид і гарним є пізнати, і взявши з поду, його зїла, і дала і свому чоловікові, що з нею, і їли.
7І відкрилися обом очі, і пізнали, що були нагі, і пошили листя фіґи і зробили собі пояси.
8І почули голос Господа Бога, що ходив в раї пополудні, і поховалися Адам же і його жінка від лиця Господа Бога посеред дерев раю.
9І закликав Господь Бог до Адама і сказав йому: Адаме, де ти?
10І сказав йому: Я почув твій голос, як Ти ходив в раю і злякався, бо я нагий, і сховався.
11І сказав йому: Хто сповістив тобі, що ти нагий? Чи не з дерева, з якого наказав Я тобі з цього одинокого не їсти, з нього ти їв?
12І сказав Адам: Жінка, яку Ти дав зі мною, вона мені дала з дерева, і я їв.
13І сказав Бог жінці: Чому ти це зробила? І сказала жінка: Змій мене обманув, і я зїла.
14І сказав Господь Бог змієві: Томущо ти це зробив, проклятий ти з поміж всіх скотів і з поміж всіх диких звірів землі. На грудях твоїх і животі пересуватимешся і землю їстимеш всі дні твого життя.
15І ворожнечу покладу між тобою і між жінкою і між твоїм насінням і між її насінням: воно стерегтиме твою голову, і ти стерегтимеш його пяту.
16І сказав жінці: Множачи, помножу твої болі і твій стогін, в болях родитимеш дітей, і до твого чоловіка ти звертатимешся, і він над тобою пануватиме.
17А Адамові сказав: Томущо ти послухав голос твоєї жінки, і зїв з дерева, з якого заповів Я тобі з цього одинокого не їсти з нього, проклята земля в твоїх ділах. В болях їстимеш її всі дні твого життя.
18Терня і хабаз виростить тобі, і їстимеш траву поля.
19В поті лиця твого їстимеш твій хліб доки ти не вернешся в землю, з якої ти був взятий, бо ти є землею і в землю відійдеш.
20І назвав Адам імя своєї жінки: Життя, бо вона матір всіх живих.
21І зробив Господь Бог Адамові і його жінці одежу скіряну і зодягнув їх.
22І сказав Бог: Ось Адам став наче один з Нас, що знає добро і зло, і тепер щоб часом не простягнув руки і не взяв з дерева життя і не їв і житиме на віки.
23І вигнав його Господь Бог з раю насолоди щоб обробляти землю, з якої був взятий.
24І викинув Адама і поселив його напроти раю насолоди і поставив херувимів і полумяний меч, що повертається щоб стерегти дорогу до дерева життя.