1І до мене було господнє слово в девятому році, в десятому місяці, в десятому (дні) місяця, кажучи:
2Людський сину, запиши собі кожний день від цього дня, в якому цар Вавилону пішов проти Єрусалиму, від сьогоднішнього дня,
3і скажи притчу проти дому, що огірчує, і скажеш до них: Так говорить Господь: Постав казан і влий до нього води
4і вкинь до нього порізане, всяке гарні порізні часті, литку і плече очищене від костей
5взяте з вибраного скота і пали кості під ними. Зварив, зварив і спік його кості посеред нього.
6Через це так говорить Господь: Місто крови - казан в якому є іржа в ньому, й іржа з нього не вийшла, по своїй часті вивів, не впав на нього жереб. Бо його кров посеред нього, Я його поставив на гладкому камені. Я його не вилив на землю, щоб покрити його землею.
7***
8Щоб вийшов гнів на пімсту, щоб Я дав пімстити його кров на гладкому камені, щоб її не покрити.
9Через це так говорить Господь: І Я побільшу полумінь
10і помножу дрова і запалю огонь, щоб мясо розстало і випарувала юшка
11і щоб стояло на вугіллю, щоб його мідь розпалилася і розігрілася і розтопилася посеред його нечистоти, і зникла його іржа,
12і не вийде з нього його велика іржа, і його іржа буде на встид,
13томущо ти опоганювалося. І що коли ще не очистишся, доки виповню мій гнів?
14Я Господь сказав, і прийде, і зроблю. Не відставлю, ані не помилую. За твоїми дорогами і за твоїми пожаданнями судитиму тебе, говорить Господь. Через це Я тебе судитиму за твоєю кровю і судитиму тебе за твоїми пожаданнями, ти нечиста славна, і що багато огірчуєш.
15І до мене було господнє слово, що казало:
16Людський сину, ось Я беру в тебе пожадання твоїх очей в бойовому поході. Не турбуйся, ані не заплачеш.
17Стогін крови, бедра, є плач. Твоє волосся не буде на тобі сплетене і твоє взуття на твоїх ногах, не будеш потішений їхніми губами і людського хліба не їстимеш.
18І я заговорив до народу вранці так як мені ввечорі заповіджено. І я зробив вранці так як мені заповіджено.
19І сказав до мене нарід: Чи не сповіщаєш нам, що є це, що ти чиниш?
20І я до них сказав: До мене було господнє слово, що казало:
21Скажи домові Ізраїля: Так говорить Господь: Ось Я опоганюю мої святощі, гордість вашої сили, пожадання ваших очей, і те, що щадить ваші душі. І ваші сини і ваші дочки, яких ви оставили, впадуть від меча.
22І зробите так як я зробив. Не будете потішені їхніми устами і не їстимете людський хліб,
23і ваші чуприни на вашій голові, і ваша обува на ваших ногах. Ані не плакатимете, ані не ридатимете, і розтанете у ваших беззаконнях і потішите кожний свого брата.
24І Єзекіїл буде вам на знак. За всім, що він зробив, ви зробите, коли це прийде. І пізнаєте, що Я Господь.
25І ти, людський сину, чи не в дні коли беру в них силу, піднесення їхньої похвали, пожадання їхніх очей і піднесення їхнього духа, їхніх синів і їхніх дочок,
26(чи не) в тому дні прийде той, що спасається до тебе, щоб сповістити тобі до ух?
27В тому дні відкриються твої уста до того, що спасся, і заговориш і більше не замовчиш. І будеш їм на знак, і пізнають, що Я Господь.