1Піднялися ж з Еліму і ввесь збір ізраїльських синів пішов до пустині Сін, що є між Елімом і між Синаєм. Пятнадцятого ж дня другого місяця, від того як вони вийшли з єгипетської землі,
2ввесь збір ізраїльських синів почав нарікати на Мойсея й Аарона.
3І сказали до них ізраїльські сини: Краще було б, якщо б ми померли побиті Господом в єгипетській землі, коли ми сиділи при казанах мяса, і їли ми хліби до сита. Бо ви вивели нас у цю пустиню, щоб голодом вигубити ввесь цей збір.
4Сказав же Господь до Мойсея: Ось я дам вам хліб з неба, і нарід вийде і зберуть його кожного дня, щоб випробувати їх чи підуть за моїм законом чи ні.
5І буде шостого дня і приготують те, що внесуть, і буде подвійним від того, що зберуть кожного дня.
6Сказав же Мойсей і Аарон до всього збору ізраїльських синів: Ввечорі пізнаєте, що Господь вивів вас з єгипетскої землі
7і вранці побачите Господню славу, коли вислухав ваше нарікання проти Бога. Ми ж чим є, що нарікаєте на нас?
8І сказав Мойсей: (Буде) коли дасть Господь вам ввечорі мясо їсти і вранці хліби до сита, бо Господь вислухав ваше нарікання, яким ви нарікаєте проти нас; а ми хто є? Бо ваше нарікання не проти нас, але проти Бога.
9Сказав же Мойсей до Аарона: Скажи всьому зборові синів ізраїльських: Прийдіть перед Бога. Бо він почув ваше нарікання.
10Коли ж говорив Аарон всьому збору ізраїльських синів, і вони повернулися до пустині, господня слава зявилася в хмарі.
11І Господь заговорив до Мойсея, кажучи:
12Я вислухав нарікання синів ізраїльських. Скажи їм, кажучи: До вечера їстимете мяса, і вранці насититеся хлібами. І пізнаєте, що Я Господь Бог ваш.
13Був же вечір і прийшли перепилиці і покрили табір. Вранці ж було наче настала роса довколо табору,
14і ось на лиці пустині щось мале наче насіння, біле наче мороз на землі.
15Побачивши ж його ізраїльські сини сказали один одному: Що це? Бо не знали, що це було. Сказав же Мойсей до них: Це хліб, якого Господь дав вам їсти.
16Це слово, яке Господь заповів: Зберете його кожний для родини, гомор на голову, за числом ваших душ, кожний з співжителями вашими зберете.
17Зробили же так ізраїльські сини, і зібрали один багато, і другий мало.
18І виміряли гомор, не мав надміру той, що багато (зібрав), і не мав браку той, що мало (зібрав). Кожний зібрав для тих, що були з ним.
19Сказав же Мойсей до них: Хай ніхто не залишить з нього до ранку,
20і не послухали Мойсея, але деякі залишили з нього до ранку; і породило хробаків і засмерділося. І розлостився на них Мойсей.
21І кожний зібрав його рано вранці достатньо для себе, а коли припекло сонце, воно топилося.
22Сталося ж шостого дня зібрали подвійно на потребу, два гомори для кожного. Прийшли ж усі старшини збору і сповістили Мойсеєві.
23Сказав же Мойсей до них: Це слово, яке сказав Господь: Завтра субота - святий відпочинок Господеві. Що лиш печете, печіть, і що лиш варите, варіть. І все що останеться, залишіть його в посудині на завтра.
24І оставили з нього на завтра, так як їм заповів Мойсей. І не засмерділося, ані не було в ньому хробака.
25Сказав же Мойсей: Їжте сьогодні, бо сьогодні - субота Господеві. Не знайдеться на рівнині.
26Шість днів збиратимете, а сьомого дня субота; в ній не буде.
27Сталося ж, сьомого дня дехто з народу вийшли збирати, і не знайшли.
28Сказав же Господь до Мойсея: Доки не хочете послухатись моїх заповідей і мого закону?
29Глядіть, бо Господь дав вам цей день в суботу; тому Він дав вам шостого дня хліби на два дні. Сидіть кожний в хатах ваших, хай ніхто сьомого дня не виходить з свого місця.
30І нарід держав суботу сьомого дня.
31І ізраїльські сини прозвали його імя: ман. Бо було біле, наче насіння коріяндра, а смак його як пляцка з медом.
32Сказав же Мойсей: Це слово, яке заповів Господь: Наповніть ґомором манни посудину для ваших родів, щоб побачили хліб, якого ви їли в пустині, як Господь вивів вас з єгипетскої землі.
33І сказав Мойсей до Аарона: Візьми одну золоту посудину, і вклади до неї повний ґомор манни, і покладеш її на зберігання перед Богом для ваших родів,
34так як заповів Господь Мойсеєві. І поклав Аарон перед свідченням на зберігання.
35Сини ж ізраїльські їли манну сорок літ, доки не прийшли до замешканої землі. Їли манну доки не прийшли до Фенікійської часті.
36А ґомор був десята часть трьох мірок.