1Сказав же Господь до Мойсея і Аарона в єгипетській землі, кажучи:
2Цей місяць для вас початок місяців, першим є для вас між місяцями року.
3Заговори до всього збору синів Ізраїля, кажучи: Десятого дня цього місяця хай візьме кожний вівцю за домами родин, вівцю на дім.
4Якщо ж мало тих, що є в хаті, так що не досить їх є на вівцю, хай візьме з собою сусіда, свого ближнього за числом душ. Кожний для себе вичислите вистарчальне число для вівці.
5Вівця вам буде однолітна, чоловічого роду, без вади; візьмете з овець і кіз.
6І ви держатимете до чотирнадцятого дня цього місяця, і заріжуть його все множество збору синів Ізраїля увечорі.
7І візьмуть кров і помажуть на обох одвірках і на перемичці в хатах, в яких їх їстимуть в них.
8І їстимуть цієї ночі мясо печене вогнем і їстимуть орпісноки з гіркими зелами.
9Не їстимете його сирим, ані вареним в воді, але лиш печеним на огні, голову з ногами і внутреностями.
10Не оставите з нього аж до ранку, і кости не поломите в ньому. А те, що лишилося з нього до ранку спалите в огні.
11А так їстимете його: Стан ваш підперезаний і обува на ваших ногах, і жезли в ваших руках; і їстимете його з поспіхом: Це пасха Господеві.
12І пройду по єгипетскій землі тієї ночі і побю кожного первородного в єгипетскій землі від людини до скотини, і пімщуся над усіма єгипетскими богами. Я Господь.
13І буде кров вам на знак на домах, в яких ви є всередині, і побачу кров і покрию вас, і не буде у вас пошесті знищення, коли вдарю в єгипетскій землі.
14І буде вам цей день памятковим, і святкуватимете його як празник Господеві у родах ваших. Як закон вічний його святкуватиме.
15Сім днів їстимете опрісноки, а з дня першого усунете квас з ваших домів. Кожний хто зїсть квасне, вигубиться та душа з Ізраїля, з першого дня до дня сьомого.
16І перший день назветься святим, і сьомий день, вибраний, святий буде вам. Всяке робоче діло не робитиметься в них, лише те, що буде зроблене кожною душею, тільки це зробите ви.
17І збережете цю заповідь. Бо в цім дні виведу вашу силу з єгипетскої землі, і зробите цей день у ваших родах вічним законом.
18Як надходить чотирнадцятий день першого дня місяця з вечора їстимете опрісноки до двадцять першого дня місяця до вечора.
19Сім днів квас не знайдеться в домах ваших; кожний, хто лиш зїсть з квасом, вигубиться та душа зі збору Ізраїля і з приходків і місцевих жителів землі.
20Все, що з квасом не їстимете, в усіх ваших домах їстимете опрісноки.
21Покликав же Мойсей усю старшину Ізраїля і сказав до них: Пішовши, візьміть собі вівцю за родом вашим, і жертвуйте пасху.
22Візьмете ж вязанку іссопу і замочивши в крові, що при дверях, і помажете перемичку і оба одвірки кровю, що є при дверях. Ніхто з вас же не вийде з дверей свого дому до ранку.
23І Господь пройде, щоб побити єгиптян і побачить кров на перемичках і на обох одвірках, і мине Господь двері, і не дозволить нищителеві ввійти до вашої хати, щоб погубити.
24І збережете це слово як закон собі і твоїм синам на віки.
25Коли ж ввійдете до землі, яку дасть вам Господь, так як сказав, збережете цю службу.
26І буде, коли скажуть вам сини синів: Що це за служба?
27І скажете їм: Це жертва пасхи Господеві, який охоронив доми синів Ізраїля в Єгипті, коли побив єгиптян, а наші доми спас. І схилившись, нарід поклонився.
28І пішовши, сини Ізраїля зробили так як заповів Господь Мойсеєві і Ааронові, так зробили.
29Сталося ж опівночі і Господь побив кожного первородного в єгипетскій землі, від первородного Фараона, що сидить на престолі, до первородного полоненої, що в ямі, і до кожного первородного зі скотини.
30І встав Фараон вночі і всі його слуги і всі єгиптяни, і був великий крик в усій єгипетскій землі. Бо не було хати, в якій не було в ній мерця.
31І покликав Фараон Мойсея й Аарона вночі і сказав їм: Встаньте і вийдіть від мого народу і ви і сини Ізраїля. Ідіть служіть Господеві Богові вашому, так як кажете.
32І взявши вівці і вашу скотину ідіть, поблагословіть же і мене.
33І натискали єгиптяни на нарід, щоб скоро викинути його з землі. Сказали бо, що: Всі ми помремо.
34Взяв же нарід муку перед вкисненням, їх тісто завязане в їх одежі на раменах.
35А сини Ізраїля зробили так як заповів їм Мойсей, і випросили у єгиптян срібний і золотий посуд і одежу.
36І Господь дав ласку народові свому перед єгиптянами, і дали їм; і ограбили єгиптян.
37Піднялись же сини Ізраїля з Рамесси до Сокхоту, до шістьсот тисяч піших мужів без маєтку,
38і велика мішана група пішла з ними, і дуже багато овець і худоби і скотини.
39І випекли тісто, яке винесли з Єгипту, кружки опрісноків, бо не викисло. Бо єгиптяни викинули їх і не змогли остатися, ані не приготовили собі харчів на дорогу.
40Перебування же синів Ізраїля, яке прожили в єгипетській землі і в ханаанській землі було чотириста тридцять літ.
41І сталося після чотириста тридцятьох літ вийшла вся господня сила з єгипетскої землі вночі.
42Сторожіння було Господеві, щоб вивести їх з єгипетскої землі. Ця ніч - це сторожіння Господеві, щоб були всім синам Ізраїля в їхні роди.
43Сказав же Господь до Мойсея і Аарона кажучи: Це закон пасхи; жодний чужинець не їстиме з неї.
44І кожний раб чи куплений, обріжеш його, і тоді їстиме з неї.
45Приходько чи куплений не їстиме з неї.
46В одній хаті буде їстися, не винесете мясо надвір з хати. І кістки не зломите в ньому.
47Вся громада синів Ізраїля зробить це.
48Якщо ж якийсь приходько прийде до вас, щоб зробити пасху Господеві, обріжеш кожного в нього, що є чоловічого роду, і тоді прийде щоб її святкувати, і буде так як і місцевий мешканець землі. Кожний необрізаний не їстиме її.
49Закон один буде місцевому жителеві і приходькові, що прийшов до вас.
50І зробили сини Ізраїля так як заповів Господь Мойсеєві і Ааронові для них, так зробили.
51І сталося, що в тому дні Господь своєю силою вивів синів Ізраїля з єгипетскої землі.