1Мардохей же впізнавши доконане роздер свою одіж і зодягнувся в мішок і посипав попіл і, вийшовши на улиці міста, закричав великим голосом: Вигублюється нарід, що не зробив нічого злого.
2І прийшов аж до царської брами і став. Бо не годилося йому ввійти до двору маючи мішок і попіл.
3І в усій країні, де виставлялося письмо, (був) крик і плач і велике ридання для юдеїв, мішок (зодягали) і посипали собі попіл.
4І ввійшли служниці цариці і евнухи і сповістили їй, і вона жахнулася, почувши те, що сталося, і післала зодягнути Мардохея і забрати його мішок, а він не погодився.
5Естера ж покликала Ахратея свого евнуха, що їй служив, і післала, щоб докладно вивідав (справу) для неї в Мардохея.
6***
7Мардохей же відкрив їй те, що сталося, і обіцянку, яку Аман обіцяв цареві, (дати) до скарбниці десять тисяч талантів, щоб вигубити юдеїв.
8І він дав йому відпис того, що поставлене в Сусах про їхнє знищення, щоб показати Естері, і сказав йому заповісти їй, щоб вийшовши просила царя і благала його про нарід, памятаючи дні свого упокорення, як була годована моєю рукою, томущо Аман, що є другий по цареві, висказався проти нас на смерть. Заклич до Господа і поговори з царем про нас і спаси нас від смерті.
9Прийшовши ж, Ахратей сказав їй всі ці слова.
10А Естера сказала до Ахратея: Піди до Мардохея і скажи що:
11Всі народи царства знають, що кожний чоловік чи жінка, що ввійде непокликаним до царя до внутрішнього двору, немає йому спасіння. Лише кому цар простягне золоту палицю цей спасеться. І я не покликана ввійти до царя цих тридцять днів.
12І Ахратей сповістив Мардохаєві всі слова Естери.
13І Мардохей сказав до Ахратея: Піди і скажи їй: Не говори собі Естеро, що ти одинока в царстві з усіх юдеїв спасешся.
14Бо якщо не послухаєшся в цьому часі, юдеям буде поміч і покров з іншого місця, ти ж і дім твого батька будете знищені. І хто знає чи не на цей час ти стала царицею.
15І Естера післала того, що до неї прийшов до Мардохея, кажучи:
16Іди збери юдеїв, що в Сусах, і постіть за мене, і не їжте, ані не пийте три дні день і ніч, і я ж і мої служниці поститимемо і тоді ввійдемо до царя поза законом, хоча і якби мені згинути.
17І пішовши, Мардохей зробив те, що йому Естера заповіла. І він помолився до Господа, згадуючи всі господні діла, і сказав:
18томущо ми прославили їхніх богів. Ти праведний, Господи.
19І тепер не досить їм було гіркоти нашого рабства, але вони поклали свої руки на руки своїх ідолів,
20щоб вигубити рішення твоїх уст і вигубити твоє насліддя і загатити уста тих, що Тебе хвалять, і згасити славу твого дому і твій жертівник,
21і відкрити уста народів на славу глупостей і на віки подивугідним зробити тілесного царя.
22Не видай Господи, твій скипетр тим, що не є, і хай не насміхаються з нашого упадку, але поверни їхню раду проти них, а зроби притчею того, що почав проти нас (діло).
23Згадай, Господи, дай Себе знати в часі нашого смутку і зроби мене мужною, Царю богів, і Держителю всієї влади.
24Поклади в мої уста розумне слово перед левом, і поверни його серце на зненавидження того, що воює проти нас, на руїну йому і його однодумцям.
25А нас спаси твоєю рукою і поможи мені одинокій і тій, що не має хіба лиш Тебе, Господи.
26Ти маєш все знання і знаєш, що я зненавиділа славу беззаконних і зогиділа ложем необрізаних і кожного чужинця.
27Ти знаєш моє горе, що гиджу знаком моєї гордости, який є на моїй голові в днях моєї появи. Гиджу ним як шматою місячних і не ношу його в днях мого мовчання.
28І твоя раба не їла з столу Амана і я не прославила бенкет царя, ані я не пила вина жертв.
29І твоя рабиня не зраділа від дня моєї переміни аж до тепер хіба Тобою, Господи Боже Авраама.
30Боже, що можеш усе, вислухай голос безнадійних і спаси нас з руки тих, що зло чинять, і спаси мене від мого страху.
31І сталося як в третому дні перестала молитися, зняла одіж рабства і зодягнулася своєю славою
32і ставши красивою, прикликавши всевидючого Бога і Спасителя взяла двох служниць,
33а й схилившись на одну, як тендітна,
34друга ж ішла за нею несучи її одіж,
35і вона цвила вершком своєї краси, і її лице веселе як дуже любої, а її серце стогнало від страху.
36І пройшовши всі двері, вона стала перед царем, і він сидів на престолі свого царства і був зодягнений в усю одіж своєї слави, ввесь в золоті і дорогоцінному камінні, і був дуже страшний.
37І піднявши своє лице, що горіло славою, поглянув з вершка гніву, і цариця впала і її колір змінився з послаблення і вона схилилася на голову служниці, що йшла впереді.
38І Бог змінив дух царя на лагідність, і перейнявшись, він зійшов з свого престолу і взяв її в свої обійми, доки не відійшла, і потішав її мирними словами
39і сказав до неї: Що є Естеро, я твій брат, будь смілива,
40не помреш, бо наш приказ є загальний.
41Прийди.
42І взявши золоту палицю поклав на її шию і поцілував її і сказав: Заговори до мене.
43І вона йому сказала: Я побачила тебе, пане, як божого ангела, і моє серце жахнулося від страху твоєї слави.
44Бо ти, пане, подивугідний і твоє лице повне ласк.
45А як вона говорила, впала від свого ослаблення, і цар злякався, і вся його служба її потішала.