Esther 4
1 Мардохей же впізнавши доконане роздер свою одіж і зодягнувся в мішок і посипав попіл і, вийшовши на улиці міста, закричав великим голосом: Вигублюється нарід, що не зробив нічого злого.
2 І прийшов аж до царської брами і став. Бо не годилося йому ввійти до двору маючи мішок і попіл.
3 І в усій країні, де виставлялося письмо, (був) крик і плач і велике ридання для юдеїв, мішок (зодягали) і посипали собі попіл.
4 І ввійшли служниці цариці і евнухи і сповістили їй, і вона жахнулася, почувши те, що сталося, і післала зодягнути Мардохея і забрати його мішок, а він не погодився.
5 Естера ж покликала Ахратея свого евнуха, що їй служив, і післала, щоб докладно вивідав (справу) для неї в Мардохея.
6 ***
7 Мардохей же відкрив їй те, що сталося, і обіцянку, яку Аман обіцяв цареві, (дати) до скарбниці десять тисяч талантів, щоб вигубити юдеїв.
8 І він дав йому відпис того, що поставлене в Сусах про їхнє знищення, щоб показати Естері, і сказав йому заповісти їй, щоб вийшовши просила царя і благала його про нарід, памятаючи дні свого упокорення, як була годована моєю рукою, томущо Аман, що є другий по цареві, висказався проти нас на смерть. Заклич до Господа і поговори з царем про нас і спаси нас від смерті.
9 Прийшовши ж, Ахратей сказав їй всі ці слова.
10 А Естера сказала до Ахратея: Піди до Мардохея і скажи що:
11 Всі народи царства знають, що кожний чоловік чи жінка, що ввійде непокликаним до царя до внутрішнього двору, немає йому спасіння. Лише кому цар простягне золоту палицю цей спасеться. І я не покликана ввійти до царя цих тридцять днів.
12 І Ахратей сповістив Мардохаєві всі слова Естери.
13 І Мардохей сказав до Ахратея: Піди і скажи їй: Не говори собі Естеро, що ти одинока в царстві з усіх юдеїв спасешся.
14 Бо якщо не послухаєшся в цьому часі, юдеям буде поміч і покров з іншого місця, ти ж і дім твого батька будете знищені. І хто знає чи не на цей час ти стала царицею.
15 І Естера післала того, що до неї прийшов до Мардохея, кажучи:
16 Іди збери юдеїв, що в Сусах, і постіть за мене, і не їжте, ані не пийте три дні день і ніч, і я ж і мої служниці поститимемо і тоді ввійдемо до царя поза законом, хоча і якби мені згинути.
17 І пішовши, Мардохей зробив те, що йому Естера заповіла. І він помолився до Господа, згадуючи всі господні діла, і сказав:
18 томущо ми прославили їхніх богів. Ти праведний, Господи.
19 І тепер не досить їм було гіркоти нашого рабства, але вони поклали свої руки на руки своїх ідолів,
20 щоб вигубити рішення твоїх уст і вигубити твоє насліддя і загатити уста тих, що Тебе хвалять, і згасити славу твого дому і твій жертівник,
21 і відкрити уста народів на славу глупостей і на віки подивугідним зробити тілесного царя.
22 Не видай Господи, твій скипетр тим, що не є, і хай не насміхаються з нашого упадку, але поверни їхню раду проти них, а зроби притчею того, що почав проти нас (діло).
23 Згадай, Господи, дай Себе знати в часі нашого смутку і зроби мене мужною, Царю богів, і Держителю всієї влади.
24 Поклади в мої уста розумне слово перед левом, і поверни його серце на зненавидження того, що воює проти нас, на руїну йому і його однодумцям.
25 А нас спаси твоєю рукою і поможи мені одинокій і тій, що не має хіба лиш Тебе, Господи.
26 Ти маєш все знання і знаєш, що я зненавиділа славу беззаконних і зогиділа ложем необрізаних і кожного чужинця.
27 Ти знаєш моє горе, що гиджу знаком моєї гордости, який є на моїй голові в днях моєї появи. Гиджу ним як шматою місячних і не ношу його в днях мого мовчання.
28 І твоя раба не їла з столу Амана і я не прославила бенкет царя, ані я не пила вина жертв.
29 І твоя рабиня не зраділа від дня моєї переміни аж до тепер хіба Тобою, Господи Боже Авраама.
30 Боже, що можеш усе, вислухай голос безнадійних і спаси нас з руки тих, що зло чинять, і спаси мене від мого страху.
31 І сталося як в третому дні перестала молитися, зняла одіж рабства і зодягнулася своєю славою
32 і ставши красивою, прикликавши всевидючого Бога і Спасителя взяла двох служниць,
33 а й схилившись на одну, як тендітна,
34 друга ж ішла за нею несучи її одіж,
35 і вона цвила вершком своєї краси, і її лице веселе як дуже любої, а її серце стогнало від страху.
36 І пройшовши всі двері, вона стала перед царем, і він сидів на престолі свого царства і був зодягнений в усю одіж своєї слави, ввесь в золоті і дорогоцінному камінні, і був дуже страшний.
37 І піднявши своє лице, що горіло славою, поглянув з вершка гніву, і цариця впала і її колір змінився з послаблення і вона схилилася на голову служниці, що йшла впереді.
38 І Бог змінив дух царя на лагідність, і перейнявшись, він зійшов з свого престолу і взяв її в свої обійми, доки не відійшла, і потішав її мирними словами
39 і сказав до неї: Що є Естеро, я твій брат, будь смілива,
40 не помреш, бо наш приказ є загальний.
41 Прийди.
42 І взявши золоту палицю поклав на її шию і поцілував її і сказав: Заговори до мене.
43 І вона йому сказала: Я побачила тебе, пане, як божого ангела, і моє серце жахнулося від страху твоєї слави.
44 Бо ти, пане, подивугідний і твоє лице повне ласк.
45 А як вона говорила, впала від свого ослаблення, і цар злякався, і вся його служба її потішала.