1І в днях твоєї молодости згадай Того, що тебе створив, аж доки не прийдуть дні зла і надійдуть роки, в яких скажеш: Немає мені в них милування.
2Доки не померкне сонце і світло і місяць і звізди, і повернуться хмари після дощу.
3В день, в якому зрушаться сторожі дому і зігнуться мужі сили, і бездільні будуть жінки, що мелять, бо зменшилися числом, і потемніють ті, що їх видно крізь дірку.
4І замкнуть двері на торговиці в немочі голосу жінки, що меле, і підніметься на голос горобця, і упокорені будуть всі дочки співу.
5І з висоти побачать, і жахи на дорозі. І зацвите миґдал, і потовстіє саранча, і розсіється капарис, бо людина пішла до свого вічного дому, і окружили торговицю ті, що оплакують.
6Доки не знищиться сріблий шнурок, і розбитим буде чисте золото, і знищеним буде відро при джерелі, і колесо побіжить до става,
7і пісок повернеться до землі, як був, і дух повернеться до Бога, який його дав.
8Марнота марнот, сказав Екклизіяст, все марнота.
9І томущо Екклизіяст був мудрий над міру, він ще навчив нарід пізнання і ухо дослідить красу притчей.
10Багато Екклизіяст шукав знайти бажані слова і правильно написане, слова правди.
11Слова мудрих як рожно і як насаджені цвяхи, які дані від пастуха одного як збірка і з них є надмір.
12Мій сину, бережись робити багато книг. Немає кінця, і велике навчання труд для тіла.
13Кінець всього слова як чується: Бійся Бога і зберігай його заповіді, бо це - вся людина.
14Бо Бог приведе на суд все твориво з усім недогляненим, чи добрим, і чи злим.