1Коли вони промовляли до народу, підійшли до них священики, церковний начальник і садукеї,
2обурені тим, що вони навчали народ, проповідували воскресіння з мертвих в Ісусові;
3наклали на них руки і вкинули до в'язниці до ранку, бо був уже вечір.
4Багато з тих, що чули слово, повірили; число таких людей сягало п'яти тисяч.
5Другого дня зібралися їхні можновладці, старшини й книжники в Єрусалимі;
6і Анна-архиєрей, і Каяфа, й Іван, і Олександер, і всі інші, що були з архиєрейського роду;
7поставивши їх посередині, допитувалися: Якою силою чи яким ім'ям ви це зробили?
8Тоді Петро, наповнившись Святим Духом, сказав до них: Можновладці люду й старшини [ізраїльські]!
9Якщо нас нині допитують про добрий вчинок щодо недужої людини, як вона одужала,
10то хай буде всім вам і всьому народові ізраїльському відомо: ім'ям Ісуса Христа Назарянина, якого ви розп'яли. Його Бог воскресив з мертвих; це він вилікував оцього, що стоїть перед вами.
11Він - камінь, знехтуваний вами, будівничими, камінь, що став наріжним.
12І нема в нікому іншому спасіння, бо під небом нема іншого імені, даного людям, що ним належало б нам спастися.
13Бачачи відвагу Петра й Івана, пізнавши, що це люди невчені й прості, - дивувалися; знали ж їх, що були з Ісусом.
14І бачачи оздоровленого чоловіка, що стояв з ними, не мали нічого закинути.
15Наказавши їм вийти з синедріону, радилися між собою,
16кажучи: Що зробити нам з цими людьми? Бо ж через них зроблено явне чудо, яке відоме всім, що живуть у Єрусалимі, - і не можемо того заперечити.
17Але щоб більше не поширювалося між народом, заборонімо [під загрозою] їм далі говорити про це ім'я нікому з людей.
18Покликавши їх, наказали більше не говорити й не навчати в ім'я Ісуса.
19Петро та Іван у відповідь сказали їм: Розсудіть, чи справедливо перед Богом радше слухати вас, ніж Бога?
20Адже ми не можемо не розповідати про те, що бачили й чули!
21Вони ж, погрозивши, відпустили їх, нічого не знайшовши, щоб покарати їх, - через народ, бо всі прославляли Бога за те, що сталося.
22Бо чоловік, з яким сталося це чудо видужання, мав понад сорок років.
23Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переповіли те, що їм казали архиєреї і старшини.
24Почувши, усі однодушно піднесли голос до Бога і сказали: Владико [Боже], що створив небо і землю, море і все, що в них!
25Який Святим Духом, устами нашого батька і твого слуги Давида сказав: Чому заметушились погани і народи навчилися марноти?
26Зійшлися земні царі, зібралися старшини разом проти Господа і проти його Христа.
27Бо справді в цьому місті зібралися проти святого Слуги і помазаника твого Ісуса - Ірод і Понтійський Пилат з поганами та ізраїльським народом,
28щоб зробити те, що раніше визначила твоя рука і твоя воля, аби воно сталося.
29І нині, Господи, поглянь на їхні погрози і дай своїм рабам з усією сміливістю говорити твоє слово.
30Коли простягнеш твою руку на оздоровлення і на здійснення знамень і чуд, - щоб ставалися вони святим - ім'ям твого Слуги Ісуса.
31Щойно вони помолились, як похитнулося те місце, де вони були зібрані, і всі наповнилися Святим Духом - і сміливо говорили Боже слово.
32Люди, що увірували, мали одне серце й душу; і ніхто нічого з свого майна не називав власним, бо все було в них спільне.
33Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса, - і велика ласка була на них усіх.
34Не було між ними жодного, хто мав би нестатки. Ті, що мали поле або дім, продавали їх та приносили ціну проданого
35і клали біля ніг апостолів; кожному давалося те, чого хто потребував.
36Йосип, прозваний апостолами Варнавою, - що в перекладі означає син потіхи, - левит родом з Кіпру,
37мав поле, продав його, приніс гроші й поклав біля ніг апостолів.