Acts 4
1 Коли вони промовляли до народу, підійшли до них священики, церковний начальник і садукеї,
2 обурені тим, що вони навчали народ, проповідували воскресіння з мертвих в Ісусові;
3 наклали на них руки і вкинули до в'язниці до ранку, бо був уже вечір.
4 Багато з тих, що чули слово, повірили; число таких людей сягало п'яти тисяч.
5 Другого дня зібралися їхні можновладці, старшини й книжники в Єрусалимі;
6 і Анна-архиєрей, і Каяфа, й Іван, і Олександер, і всі інші, що були з архиєрейського роду;
7 поставивши їх посередині, допитувалися: Якою силою чи яким ім'ям ви це зробили?
8 Тоді Петро, наповнившись Святим Духом, сказав до них: Можновладці люду й старшини [ізраїльські]!
9 Якщо нас нині допитують про добрий вчинок щодо недужої людини, як вона одужала,
10 то хай буде всім вам і всьому народові ізраїльському відомо: ім'ям Ісуса Христа Назарянина, якого ви розп'яли. Його Бог воскресив з мертвих; це він вилікував оцього, що стоїть перед вами.
11 Він - камінь, знехтуваний вами, будівничими, камінь, що став наріжним.
12 І нема в нікому іншому спасіння, бо під небом нема іншого імені, даного людям, що ним належало б нам спастися.
13 Бачачи відвагу Петра й Івана, пізнавши, що це люди невчені й прості, - дивувалися; знали ж їх, що були з Ісусом.
14 І бачачи оздоровленого чоловіка, що стояв з ними, не мали нічого закинути.
15 Наказавши їм вийти з синедріону, радилися між собою,
16 кажучи: Що зробити нам з цими людьми? Бо ж через них зроблено явне чудо, яке відоме всім, що живуть у Єрусалимі, - і не можемо того заперечити.
17 Але щоб більше не поширювалося між народом, заборонімо [під загрозою] їм далі говорити про це ім'я нікому з людей.
18 Покликавши їх, наказали більше не говорити й не навчати в ім'я Ісуса.
19 Петро та Іван у відповідь сказали їм: Розсудіть, чи справедливо перед Богом радше слухати вас, ніж Бога?
20 Адже ми не можемо не розповідати про те, що бачили й чули!
21 Вони ж, погрозивши, відпустили їх, нічого не знайшовши, щоб покарати їх, - через народ, бо всі прославляли Бога за те, що сталося.
22 Бо чоловік, з яким сталося це чудо видужання, мав понад сорок років.
23 Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переповіли те, що їм казали архиєреї і старшини.
24 Почувши, усі однодушно піднесли голос до Бога і сказали: Владико [Боже], що створив небо і землю, море і все, що в них!
25 Який Святим Духом, устами нашого батька і твого слуги Давида сказав: Чому заметушились погани і народи навчилися марноти?
26 Зійшлися земні царі, зібралися старшини разом проти Господа і проти його Христа.
27 Бо справді в цьому місті зібралися проти святого Слуги і помазаника твого Ісуса - Ірод і Понтійський Пилат з поганами та ізраїльським народом,
28 щоб зробити те, що раніше визначила твоя рука і твоя воля, аби воно сталося.
29 І нині, Господи, поглянь на їхні погрози і дай своїм рабам з усією сміливістю говорити твоє слово.
30 Коли простягнеш твою руку на оздоровлення і на здійснення знамень і чуд, - щоб ставалися вони святим - ім'ям твого Слуги Ісуса.
31 Щойно вони помолились, як похитнулося те місце, де вони були зібрані, і всі наповнилися Святим Духом - і сміливо говорили Боже слово.
32 Люди, що увірували, мали одне серце й душу; і ніхто нічого з свого майна не називав власним, бо все було в них спільне.
33 Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса, - і велика ласка була на них усіх.
34 Не було між ними жодного, хто мав би нестатки. Ті, що мали поле або дім, продавали їх та приносили ціну проданого
35 і клали біля ніг апостолів; кожному давалося те, чого хто потребував.
36 Йосип, прозваний апостолами Варнавою, - що в перекладі означає син потіхи, - левит родом з Кіпру,
37 мав поле, продав його, приніс гроші й поклав біля ніг апостолів.