1Петро та Іван ішли до храму на молитву на дев'яту годину.
2Був тут один чоловік кривий від народження; несли його і клали щодня перед дверима храму, які називали Гарними, щоб просити милостині від тих, що входили до храму.
3Побачивши Петра й Івана, що хотіли ввійти до храму, почав просити милостині.
4Поглянули на нього Петро з Іваном і сказали: Подивись на нас.
5Він пильно дивився на них, сподіваючись щось від них одержати.
6Петро сказав: Срібла й золота не маю, але що маю, даю тобі: В ім'я Ісуса Христа Назарянина встань і ходи.
7Узявши його за праву руку, підвів його. Одразу ж скріпилися його ступні й суглоби. Підскочивши, встав і ходив.
8І ввійшов з ними до церкви, ходив, підскакував, хвалячи Бога.
9Весь народ бачив, як він ходив і хвалив Бога.
10Коли узнали, що це той, який сидів біля Гарних дверей храму милостині, перейнялися страхом і подивом з того, що йому сталося.
11Оскільки він був біля Петра й Івана, то збігся до них весь здивований народ у притвор, що називається Соломоновим.
12Побачивши це, Петро звернувся до народу: Мужі ізраїльські! Чого дивуєтеся з цього, чому зглядаєтеся на нас так, наче ми своєю силою або побожністю зробили, аби він ходив?
13Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова, Бог наших батьків, прославив свого слугу Ісуса, якого ви видали і відцуралися перед Пилатом, що присудив був його відпустити.
14Ви ж зреклися святого й праведного, а випросили відпустити вам людину - душогубця.
15Володаря життя ви вбили, та Бог воскресив його з мертвих, свідками чого ми є.
16І вірою в ім'я його - того, кого бачите й знаєте, - скріпило ім'я його. Віра, що від нього, дала йому це видужання перед усіма вами.
17А тепер, [мужі] - братове, знаю, що зробили ви так через незнання, - і так само ваші можновладці.
18Бог, наперед звіщаючи устами всіх пророків, що Христос має потерпіти, учинив так.
19Покайтеся, отже, і наверніться, щоб очистились ви від ваших гріхів;
20щоб настали часи відпочинку від обличчя Господнього, щоб послав наперед визначеного вам Ісуса Христа;
21бо треба, щоб небо його прийняло до часу впорядкування всього, про що говорив Бог устами своїх од віку святих пророків.
22Мойсей провіщав [до батьків], що Господь Бог ваш підійме вам пророка з братів ваших, як і мене: його слухайте в усьому, що тільки скаже вам.
23Буде так, що кожна душа, яка не послухає того пророка, - буде вилучена з народу.
24І так само всі пророки - від Самуїла й пізніших - говорили й сповіщали про ці дні.
25Ви сини пророків і завіту, який уклав був Бог батькам вашим, кажучи до Авраама: І в насінні твоєму благословляться всі народи землі.
26Воскресивши Слугу свого, Бог послав його, який благословить вас, насамперед до вас, щоб відвернувся кожен від злоби вашої.