1Пройшовши Амфиполь та Аполонію, прийшли до Солуня, де була юдейська синагога.
2За звичаєм, Павло ввійшов до них і через три суботи змагався з ними з Писання,
3пояснюючи й доводячи, що Христос мусив потерпіти і воскреснути з мертвих і що той Ісус, якого я вам проповідую, є Христос.
4І деякі з них повірили і пристали до Павла та Сили, дуже багато з побожних греків і чимало шляхетних жінок.
5Юдеї позаздрили і, зібравши з площ якихось негідних людей, учинили заколот, бунтували в місті. Прийшовши до хати Ясона, шукали їх, щоб вивести до натовпу,
6а не знайшовши їх, потягли Ясона та декого з братів до начальників міста, кричучи: Ті, які збурили світ і сюди прийшли,
7їх прийняв Ясон, і всі вони діють усупереч наказам кесаря, кажучи, що є інший цар - Ісус.
8Підбурили юрбу і начальників міста, що це слухали,
9і, взявши поруку від Ясона та інших, відпустили їх.
10Брати негайно відіслали вночі Павла та Силу до Вереї: прибувши, вони пішли до юдейської синагоги.
11Ці були шляхетніші від тих, що в Солуні. Вони прийняли слово з усією ревністю, щодня досліджуючи Писання, чи так воно є.
12Тож багато хто з них повірив, немало і з грецьких шляхетних жінок та чоловіків.
13А як довідалися ті юдеї, що з Солуня, що й у Вереї Павло проповідує Боже слово, прибули і там підбурювали та бунтували людей.
14Тоді негайно брати Павла відіслали, щоб ішов аж до моря; лишилися тут Сила й Тимофій.
15Ті, що супроводжували Павла, провели його до Атен і, одержавши наказ для Сили й Тимофія, щоб якомога швидше прийшли до нього, відбули.
16Як очікував їх Павло в Атенах, дратувався в ньому його дух, бачачи, що місто переповнене ідолами.
17Він дискутував у синагозі з юдеями, і з побожними, і щодня на ринках із тими, що траплялися.
18Деякі ж з епікурійців та стоїків, філософів, сперечалися з ним, одні казали: Що ж то хоче сказати цей балакун? А інші: Здається, він проповідник чужих бісів. Бо благовістив [їм] про Ісуса і воскресіння.
19Узявши його, повели на Ареопаг, кажучи: Не можемо зрозуміти, що це за нова наука, яку ти проповідуєш?
20Бо вкладаєш щось чуже до наших вух; отже, хочемо знати, що це має бути.
21Усі атенці та захожі чужинці нічим іншим не займалися, хіба щоб говорити або слухати щось нове.
22А Павло, ставши серед Ареопагу, сказав: Мужі атенські, з усього бачу, що ви дуже побожні.
23Бо переходячи й оглядаючи ваші святощі, я знайшов також жертовника, на якому написано: Невідомому Богові. Отже, того, кого не знаючи побожно шануєте, я вам проповідую.
24Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, не живе в рукотворних храмах
25і не приймає служіння людських рук, не потребує нічого, бо сам дає всім життя, і дихання, і все.
26Створив же він з одного ввесь людський рід, щоб жив по всій поверхні землі, визначивши наперед обумовлені пори та межі їхнього замешкання,
27щоб шукали Бога; може, шукатимуть його і знайдуть, бо недалеко він від кожного з нас.
28У ньому бо ми живемо і рухаємося і є, як і деякі з ваших поетів казали: Бо і ми з його роду.
29Отже, бувши з Божого роду, ми не повинні вважати, що божество подібне до золота, або срібла, або каміння - мистецького твору та вигадок людини.
30Отже, Бог, незважаючи на часи незнання, тепер наказує всім людям скрізь покаятися,
31бо визначив день, коли має судити цілий світ по справедливості через мужа, якого настановив, віру подаючи всім, воскресивши його з мертвих.
32Почувши ж про воскресіння з мертвих, одні глузували, а інші казали: Про це послухаємо тебе іншого разу.
33Так Павло вийшов з-поміж них.
34А деякі мужі, приставши до нього, увірували, серед них був і Діонисій Ареопагіт, і жінка, на ім'я Дамар, та інші з ними.