1І довго була війна між домом Саула і між домом Давида. І дім Давида поступав вперед і кріпився, і дім Саула відступав і слабшав.
2І народилися Давидові сини в Хевроні, і його первородний був Амнон від Ахінооми Єзраїлітки,
3і його другий (син) Далуя від Авіґеї Кармелітки, і третий Авессалом син Маахи дочки Толмії царя Ґесіра,
4і четвертий Орнія син Фенґіти, і пятий Саватія від Авітали,
5і шостий Єтераама від Еґли жінки Давида. Ці народилися Давидові в Хевроні.
6І сталося коли була війна між домом Саула і між домом Давида і Авеннир той, хто держав дім Саула.
7І в Саула (була) наложниця Ресфа дочка Яла. І сказав Мемфівостей син Саула до Авеннира: Як то ввійшов ти до наложниці мого батька?
8І Авеннир дуже розлютився за слово Мемфівостея, і сказав йому Авеннир: Чи я є псячою головою? Сьогодні я вчинив милосердя з домом твого батька Саула і з братами і знайомими і не перейшов до дому Давида, і ти сьогодні шукаєш у мене несправедливости зза жінки.
9Це хай вчинить Бог Авеннирові і це хай йому додасть, бо так як поклявся Господь Давидові, так вчиню йому в цьому дні,
10щоб забрати царство від дому Саула і підняти престіл Давида над Ізраїлем і над Юдою від Дана аж до Вирсавії.
11І Мемфівостей не зміг більше відповісти Авенирові слово, томущо його боявся.
12І зразу післав Авеннир послів до Давида до Телама, де він був, кажучи: Заповідж зі мною твій завіт, і ось моя рука з тобою, щоб повернути до тебе ввесь дім Ізраїля.
13І сказав Давид: Добре я заповім з тобою завіт, тільки я у тебе прошу одне слово, кажучи: Не побачиш мого лиця, якщо не приведеш Мелхолу дочку Саула, коли ти приходиш побачити моє лице.
14І післав Давид послів до Мемфівостея сина Саула, кажучи: Віддай мені мою жінку Мелхолу, яку я взяв за сто передніх скірок чужинців.
15І післав Мемфівостей і взяв її у її чоловіка, у Фалтіїла сина Селли.
16І її чоловік ішов з нею плачучи за нею аж до Варакіма. І сказав до нього Авеннир: Іди повернися, і він повернувся.
17І сказав Авеннир до старшин Ізраїля, мовлячи: Вчора і третого дня ви шукали Давида, щоб царював над вами.
18І тепер вчиніть, бо Господь заговорив до Давида, кажучи: Рукою мого раба Давида спасу Ізраїля з руки чужинців і з руки всіх їхніх ворогів.
19І заговорив Авеннир до ух Веніяміна. І пішов Авеннир, щоб говорити до ух Давида в Хевроні все, що угодне було в очах Ізраїля і в очах всього дому Веніямина.
20І прийшов Авеннир до Давида до Хеврона і з ним двадцять мужів. І зробив Давид пир Авеннирові і мужам, що з ним.
21І сказав Авеннир до Давида: Встану ж і піду і зберу до мого пана царя ввесь Ізраїль і заповім з тобою завіт, і царюватимеш над усіма, над чим бажає твоя душа. І Давид відіслав Авеннира, і він пішов у мирі.
22І ось слуги Давида і Йоав приходили з подорожі і несли з собою численну здобич. і Авеннир не був з Давидом у Хевроні, бо він післав його і відпустив в мирі.
23І Йоав і все його військо прийшли, і сповіщено Йоавові, кажучи: До Давида прийшов Авеннир син Нира і він його відіслав і він відійшов в мирі.
24І ввійшов Йоав до царя і сказав: Що це вчинив ти? Ось прийшов до тебе Авеннир і навіщо ти його відіслав і він відійшов в мирі.
25Чи не знаєш злоби Авеннира сина Нира, що він прийшов, щоб тебе обманути і пізнати твій вихід і твій вхід і пізнати все, що ти чиниш.
26І повернувся Йоав від Давида і післав послів за Авенниром, і повертають його від джерела Сеірама. І Давид не знав.
27І повернувся Авеннир до Хеврона, і звернув його Йоав на сторону від брами, щоб говорити до нього, роблячи засідку, і там вдарив його в живіт і він помер за кров Асаїла брата Йоава.
28І після цього почув Давид і сказав: Невинний я і моє царство перед Господом на віки за кров Авеннира сина Нира.
29Хай зійде на голову Йоава і на ввесь дім його батька, і в домі Йоава хай не забракне того, що проливає насіння, і прокажений, і хто держить палицю, і хто паде від меча, і кому бракує хліба.
30Йоав же і його брат Авесса засідалися на Авеннира за те, що він забив Асаїла його брата в Ґаваоні на війні.
31І сказав Давид до Йоава і до всього народу, що з ним: Розідріть вашу одіж і підпережіться мішками і оплакуйте Авеннира. І цар Давид ішов за марами.
32І ховають Авеннира в Хевроні. І цар підняв свій голос і заплакав над його гробом, і ввесь нарід заплакав над Авенниром.
33І заплакав цар над Авенниром і сказав: Чи смертю Навала вмирає Авеннир?
34Твої руки не були звязані, твої ноги не в колодах. Не прийшов ти, як Навал, ти впав перед синами несправедливости. І ввесь нарід зібрався оплакувати його.
35І прийшов ввесь нарід намовити Давида їсти хліби, як ще був день, і поклявся Давид, кажучи: Це хай вчинить мені Бог і це додасть, коли перед заходом сонця закуштую хліба чи будь чого.
36І ввесь нарід пізнав, і угодним було перед ними все, що зробив цар перед народом.
37І пізнав ввесь нарід і ввесь Ізраїль в тому дні, що не від царя вийшло убити Авеннира сина Нира.
38І сказав цар до своїх слуг: Чи не знаєте, що великий проводир в цьому дні впав в Ізраїлі,
39і що я сьогодні є родичем і ставлеником царя, а ці мужі, сини Саруї, гірші за мене. Хай віддасть Господь тому, що чинить погане, за його злобою.