1І засмутився цар і пішов до кімнати над брамою і заплакав. І так сказав, коли він ішов: Сину мій, Авессаломе, сину мій, сину мій, Авессаломе, хто мені завдасть смерть замість тебе, я замість тебе, Авессаломе, сину мій, сину мій.
2І сповіщено Йоавові, кажучи: Ось цар плаче і ридає над Авессаломом.
3І в тому дні спасіння перейшло в плач для всього народу, томущо нарід в тому дні почув, що казали, що: Цар сумує над своїм сином.
4І в тому дні нарід вкрадався коли входив до міста, так як вкрадається нарід, що соромиться, коли він втікає в битві.
5І цар сховав своє лице, і цар закричав великим голосом, кажучи: Сину мій, Авессаломе, Авессаломе, мій сину.
6І ввійшов Йоав до царя до дому і сказав: Ти сьогодні засоромив лице всіх твоїх рабів, що сьогодні спасли тебе і душу твоїх синів і твоїх дочок і душу твоїх жінок і твоїх наложниць,
7щоб полюбити тих, що тебе ненавидять, і ненавидіти тих, що тебе люблять; і сьогодні ти сповістив, що твої старшини і слуги є нічим, бо я пізнав сьогодні, що коли б жив Авессалом, (а) ми всі сьогодні (були б) мертві, то тоді правильним було б в твоїх очах.
8І тепер, вставши, вийди і заговори до серця твоїх рабів, бо я поклявся в Господі, що коли сьогодні не вийдеш, не останеться мужа з тобою в цій ночі. І ти зрозумій, що це тобі гіршим (буде) від всього зла, що найшло на тебе від твоєї молодости аж до тепер.
9І встав цар і сів в брамі, і сповістили всьому народові, кажучи: Ось цар сидить в брамі. І ввесь нарід вийшов перед лице царя. І Ізраїл втік (кожний) чоловік до свого поселення.
10І ввесь нарід сперечався в усіх племенах Ізраїля, кажучи: Цар Давид спасав нас від усіх наших ворогів, і він вирвав нас з руки чужинців, і тепер він втік з землі і зі свого царства від Авессалома.
11І Авессалом, якого ми помазали над нами, помер в битві, і тепер, навіщо ви мовчите, щоб повернути царя. І слово всього Ізраїля дійшло до царя.
12І цар Давид післав до Садока і до Авіятара священиків, кажучи: Скажіть до старшин Юди, мовлячи: Навіщо ви стали останніми, щоб повернути царя до його дому. І слово всього Ізраїля прийшло до царя.
13Ви мої брати, мої кості і ви моє тіло, і навіщо стали ви останніми, щоб повернути царя до його дому?
14І Амессаю скажете: Чи ти не моя кість і моє тіло і тепер це хай мені зробить Бог і це додасть, якщо володар сили не вийде переді мною в усі дні замість Йоава.
15І він прихилив серце кожного чоловіка Юди, як одного чоловіка, і післали до царя, кажучи: Повернися ти і всі твої раби.
16І цар повернувся і прийшов до Йордану, і мужі Юди прийшли до Ґалґали, щоб піти на зустріч цареві, щоб перевести царя через Йордан.
17І поспішив Семеї син Ґира, сина Єменія, з Вауріма і зійшов з мужами Юди на зустріч цареві Давидові
18і з ним тисяча мужів з Веніямина і Сіва, слуга дому Саула, і з ним пятнадцять його синів і з ним двадцять його рабів, і пішли прямо до Йордану перед царем
19і послужили в службі переведення царя, і перейшов перехід, щоб перенести дім царя і зробити правильне в його очах. І Семеї син Ґири впав на своє лице перед царем, коли він переходив Йордан,
20і сказав до царя: Хай мій пан не роздумує над беззаконням і не згадай те, що твій раб згрішив в дні, в якому мій пан цар виходив з Єрусалиму, щоб цар поклав до свого серця,
21бо твій раб пізнав, що я згрішив, і ось я сьогодні прийшов раніше від кожного дому Йосифа, щоб прийти на зустріч моєму панові цареві.
22І відповів Авесса син Саруя і сказав: Чи не задля цього забитий буде Семей, бо прокляв господнього помазанника?
23І сказав Давид: Що мені і вам, сини Саруя, що ви сьогодні стали мені засідкою? Сьогодні не убється ніякого чоловіка з Ізраїля, бо я не знав чи сьогодні царюватиму над Ізраїлем.
24І сказав цар до Семея: Не помреш. І поклявся йому цар.
25І Мемфівостей син Йонатана, сина Саула, прийшов на зустріч цареві. І не полікував своїх ніг, ані не обрізав ніхтів, ані не поголився, і не виправ своєї одежі від дня, в якому пішов цар, аж до дня, в якому він прийшов в мирі.
26І сталося коли він ввійшов до Єрусалиму на зустріч цареві, і сказав йому цар: Як це, що ти не вийшов зі мною, Мемфівостею?
27І сказав до нього Мемфівостей: Пане мій, царю, мене обманув мій раб. Бо твій слуга сказав йому: Засідлай мені осла і сяду на нього і піду з царем, бо твій раб кульгавий.
28І він обманув твого раба перед моїм паном царем, і мій пан цар як божий ангел, і зроби, що добре в твоїх очах,
29бо увесь дім батька мого не був (іншим) хіба мужами смерті перед моїм паном царем, і ти поставив твого раба між тими, що їдять при твому столі. І яке в мені ще оправдання, щоб мені ще кликати до царя?
30І сказав йому цар. Навіщо ще говориш твої слова? Я сказав: Ти і Сіва поділите поле.
31І сказав Мемфівостей до царя: І хай візьме все, бо повернувся мій пан цар в мирі до свого дому.
32І Верзеллій Ґалаадіт прийшов з Роґелліма і перейшов з царем Йордан, щоб перевести його через Йордан.
33І Верзеллій дуже старий чоловік, син вісімдесяти літний, і він прогодував царя, коли він жив в Манаїмі, бо був дуже великим чоловіком.
34І сказав цар до Верзеллія: Ти перейдеш зі мною, і прогодую зі мною твою старість в Єрусалимі.
35І сказав Верзеллій до царя: Скільки днів літ життя мені, що піду я з царем до Єрусалиму?
36Я сьогодні є вісімдесяти літним сином, не пізнаю між добром і злом. Чи твій раб ще куштує те, що їсть чи пє? Чи ще почую голос співаків і співачок? Навіщо ще буде твій раб тягарем для мого пана царя
37Ще трохи перейде твій раб Йордан з царем, і навіщо цар мені віддає цю віддачу?
38Хай же сидить твій раб і помру в моєму місті при гробі мого батька і моєї матері. І ось твій раб Хамаам перейде з моїм паном царем, і вчини йому те, що добре в твоїх очах.
39І сказав цар: Хай зі мною перейде Хамаам, і я вчиню йому те, що добре в твоїх очах і все, що вибереш у мене тобі вчиню.
40І ввесь нарід перейшов Йордан, і цар перейшов. І поцілував цар Верзеллія і поблагословив його, і він повернув до свого місця.
41І перейшов цар в Ґалґалі, і з ним перейшов Хамаам, і ввесь нарід Юди, що переходив з царем і половина народу Ізраїля.
42І ось кожний чоловік Ізраїля прийшов до царя і сказали цареві: Як це тебе вкрали наші брати, чоловік Юди, і перевели царя і його дім через Йордан і всіх мужів Давида з ним?
43І відповів кожний чоловік Юди до ізраїльського чоловіка і сказали: Томущо близький мені цар і навіщо ти так розгнівався за це слово? Чи ми їли їжу царя, чи він дари дав, чи приніс нам часть?
44І відповів чоловік Ізраїля чоловікові Юди і сказав: Десять частей мені у царя, і чи я первородний, чи ти, і в Давиді я понад тебе. І навіщо це ти мене образив і не враховано мені моє перше слово, щоб мені повернути царя, і твердішим було слово чоловіка Юди ніж слово чоловіка Ізраїля.