1А щодо ідальських жертв знаємо, що маємо всі знання. Проте знання зумовлюють пиху, а любов - будує!
2Якщо хто вважає, ніби щось знає, той нічого не знає так, як належить знати.
3Але хто любить Бога, той був пізнаний ним.
4Про їжу з жертов ідолам знаємо, що ідол у світі - це ніщо, і немає іншого Бога, крім єдиного.
5Якщо і є так звані боги чи то на небі, чи то на землі, - оскільки є багато богів і багато панів,
6- то для нас один Бог - Батько, від якого походить усе і для якого є ми, і один Господь - Ісус Христос, через якого все, і ми через нього. [І один Святий Дух, у якому - все; і ми є в ньому].
7Та не всі таке мають знання. Деякі, призвичаївшись до ідолів, ще й досі їдять ідольські жертви - і їх совість, будучи немічною, опоганюється.
8Їжа нас не наближає до Бога: бо коли не їмо, нічого не втрачаємо,
9і коли їмо, нічого не набуваємо. Вважайте, щоб ця ваша влада якось не стала причиною спотикання для немічних.
10Бо коли хто бачить, що ти, який маєш знання, перебуваєш в ідольській божниці, чи його совість, будучи немічною, не заохочена буде їсти ідольські жертви?
11І через твоє знання загине немічний брат, за якого Христос помер.
12Грішачи проти братів і вражаючи їхню немічну совість, ви грішите проти Христа.
13Отож, якщо їжа спокушує мого брата, не їстиму м'яса повіки, щоб не спокусити мого брата.