1А про що ви писали [мені], то добре було б чоловікові до жінки не дотикатися.
2Але, щоб уникнути розпусти, хай кожний має свою дружину і кожна хай має свого чоловіка.
3Хай чоловік віддає дружині належну [любов], так само й дружина чоловікові.
4Дружина не володіє своїм тілом, а чоловік; так само й чоловік не володіє своїм тілом, а дружина.
5Не ухиляйтеся одне від одного, хіба що за згодою, тимчасово, коли перебуваєте в [пості й] молитві, - і знову будьте разом, щоб сатана не спокушував вас нестриманістю вашою.
6Кажу це як пораду, не як наказ.
7Бажаю, щоб усі люди були, як і я; але кожний має свій дар від Бога, - один такий, другий інакший.
8Неодруженим і вдовам кажу: добре їм, якщо залишаться, як і я.
9Коли ж не можуть стриматися, хай одружуються, бо краще одружитися, ніж розпалюватися.
10А тим, що одружилися, завіщаю не я, а Господь: Щоб жінка з чоловіком не розлучалася.
11Якщо ж і розлучиться, хай залишається неодруженою, або ж хай помириться з чоловіком - і чоловік хай не відпускає дружини.
12Іншим уже кажу я, а не Господь: Якщо якийсь брат має невіруючу дружину і та погоджуєтся жити з ним, хай її не покидає.
13А коли яка жінка має невіруючого чоловіка і той хоче жити з нею, хай не покидає чоловіка.
14Бо невіруючий чоловік освячується через дружину, а невіруюча дружина освячується через брата. А інакше ваші діти - нечисті; тепер же вони святі.
15Якщо ж невіруючий розлучається, - хай розлучається; брат чи сестра в таких випадках не зв'язані: бо ж покликав вас Бог в мирі.
16Звідки знаєш, дружино, чи не спасеш чоловіка? Або, чоловіче, звідкіля знаєш, чи не спасеш дружини?
17Хай тільки кожний так ходить, як кому відміряв Господь, як був покликаний Богом. І так я навчаю в усіх церквах.
18Як хтось був покликаний в обрізанні, хай він не цурається. Як хтось був покликаний в необрізанні, - хай не обрізується.
19Обрізання ніщо і необрізання ніщо; головне - дотримуватися Божих заповідей.
20Кожний хай залишається в тому покликанні, в якому був покликаний.
21Чи ти був покликаний як раб? Не журися! Але якщо можеш стати вільним, - скористайся з цього.
22Бо раб, покликаний Господом, є вільним у Господа. Так само покликаний вільним - є Христовим рабом.
23Ви куплені ціною; не ставайте рабами людей.
24Кожний, братове, хай залишаєтся перед Богом у тому стані, в якому був покликаний.
25Про цнотливість наказу від Господа не маю, а даю пораду як той, що помилуваний Господом, гідний довір'я.
26Отож, з огляду на сучасні утиски, визнаю за краще, що людині добре залишатися так.
27Ти зв'язаний з дружиною? Не шукай розлучення. Звільнився від дружини? Не шукай дружини.
28Якщо ж і одружишся, - ти не згрішив; якщо дівчина вийде заміж, - не згрішила. Але вони матимуть тілесні муки; мені ж вас шкода.
29Це кажу, братове, бо час короткий: тому хай і ті, що мають дружин, будуть як ті, що їх не мають;
30а хто плаче, хай будуть як ті, що не плачуть; а ті, що радіють, - як ті, що не радіють; а ті, що купують, - як ті, що нічого не придбали;
31і ті, що користуються світом, - як ті, що ним не користуються; бо минає образ цього світу.
32Я хочу, щоб ви не мали клопотів. Хто не одружився, журиться про Господнє - як догодити Господеві;
33а хто одружився, журиться про світське, - як догодити дружині,
34і тому він поділений. І незаміжня жінка й дівчина журяться про Господнє, - щоб бути святою тілом і духом; а та, що вийшла заміж, журиться про світське, як догодити чоловікові.
35Кажу це вам на користь не для того, щоб ярмо на вас накласти, але щоб гідно й ревно трималися ви Господа.
36Як хто думає про свою дівчину що недобре, як вона постаріє і так залишається, то нехай робить, як хоче, - не згрішить: хай вийде заміж.
37А хто несхитний серцем, не примушується, має владу над своєю волею і постановив у своєму серці берегти цнотливість, - той добре робить.
38Отож, хто віддає дівчину, - добре робить, а хто не віддає її, - робить ще краще.
39Жінка зв'язана [законом], доки живе її чоловік. Якщо ж помре чоловік, вона вільна віддатися, за кого хоче, тільки щоб у Господі.
40Блаженніше, якщо залишаєтся так, за моєю порадою. Думаю, що і я маю Божого Духа.