1Звіщаю вам, брати, благу вістку, яку я вам сповістив, і яку ви прийняли, в якій стоїте,
2якою спасаєтеся, коли держите слово таким, яким я вам його сповістив, якщо лише ви не повірили надаремно.
3Найперше я вам передав те, що і одержав: Христос помер за наші гріхи, згідно з Писанням,
4і що був похований, і що воскрес третього дня, - за Писанням;
5що з'явився Кифі і дванадцятьом;
6потім з'явився понад п'ятистам братів разом, з яких багато хто живе ще й тепер, а деякі спочили.
7Потім з'явився Яковові, пізніше всім апостолам;
8нарешті, з'явився й мені, - наче якомусь виродкові.
9Бо я найменший з апостолів, негідний назватися апостолом, - адже я переслідував Божу Церкву.
10Ласкою Божою я є тим, ким є. Його ласка, що в мені, не була марною, бо я трудився більше за всіх їх; утім не я, але Божа ласка, що зі мною.
11Тож чи я, чи вони, - але ми так проповідуємо і так ви й увірували.
12Коли про Христа проповідується, що він воскрес із мертвих, - то як деякі з вас кажуть, що нема воскресіння мертвих?
13Якщо нема воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес.
14Якщо Христос не воскрес, тоді марна і проповідь наша, марна й віра ваша.
15Ми виявляємося неправдивими свідками Бога, бо засвідчили проти Бога, що він воскресив Христа, якого не воскресив, оскільки мертві не встають.
16І якщо мертві не встають, то й Христос не воскрес.
17Якщо ж Христос не воскрес, (тоді) віра ваша марна, - ви ще у гріхах ваших.
18Тоді ті, що упокоїлися в Христі, - загинули!
19Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, - ми найнещасніші з усіх людей!
20Але тепер Христос воскрес із мертвих, - первісток серед покійних.
21Оскільки смерть через людину, - то через людину й воскресіння мертвих.
22Як в Адамові вмирають усі, так у Христі всі оживуть.
23Кожний - за своїм порядком: первісток Христос, потім ті, що Христові під час його приходу,
24а потім - кінець: коли передасть царство Богові й Батькові, коли знищить усяку владу і всяке панування та силу.
25Бо йому належить царювати, доки не покладе всіх своїх ворогів йому під ноги.
26Останній ворог, який буде знищений, - це смерть,
27бо все підкорив йому під ноги. Коли ж каже, що все вже підкорене, то ясно, що це за винятком того, хто підкорив йому все.
28Коли ж підкорить йому все, тоді й сам Син підкориться тому, хто підкорив йому все, щоб був він Богом - усім і в усьому.
29Бо що роблять ті, що христятся за мертвих? Якщо мертві не встають зовсім, то нащо христитися за мертвих?
30Для чого ми постійно наражаємося на небезпеки?
31Щодня вмираю. Брати, такою є ваша похвала, яку маю в нашому Господі Христі Ісусі.
32Коли я боровся зі звірами в Ефесі як людина, яка мені користь? Якщо мертві не встають, їжмо і пиймо, бо завтра помремо.
33Не давайте себе ошукати: погані спілкування нищать добрі звичаї.
34Прийдіть правдиво до тверезого стану і не грішіть, бо деякі Бога не знають, - на сором вам (це) кажу.
35Але дехто скаже: Як же мертві встануть? У якому тілі прийдуть?
36Нерозумний! Те, що ти сієш, - не оживе, якщо не умре.
37І те, що ти сієш, то не майбутнє тіло сієш, але чисте зерно, яке трапиться, - пшениці чи чогось іншого.
38І Бог дає йому тіло, яке забажає: кожній насіннині своє тіло.
39Не всяке тіло є тим самим тілом; інше тіло в людей, інше у тварин, інше в риб, інше у птахів.
40Є тіла небесні й тіла земні. Але своя слава в небесних і своя - у земних.
41Інша слава у сонця, інша слава у місяця, інша слава у зірок, бо зірка від зірки різниться в славі.
42Так само і воскресіння мертвих. Сіється в тлінні, встає в нетлінні;
43сіється в неславі, встає у славі; сіється в немочі, встає в силі;
44сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Якщо є тіло душевне, то є й духовне.
45Так і написано: Перша людина - Адам став живою душею, останній же Адам - це дух, що оживляє.
46Але не спочатку духовний, а душевний; потім - духовний.
47Перша людина - з землі, земна. Друга людина, [Господь,] з неба.
48Який земний - такі й земні; і який небесний - такі й небесні.
49І як ми носили образ земного, так носитимемо образ небесного.
50Кажу, брати, що тіло й кров Божого Царства успадкувати не можуть, і тлінне нетлінного не успадкує.
51Таку ще повім вам таємницю: не всі ми заснемо, але всі перемінимося, -
52раптово, як оком мигнути, при останній сурмі: як засурмить вона - мертві встануть нетлінними, і ми перемінимося!
53Бо треба, щоб це тлінне зодягнулося в нетлінне, і це смертне зодягнулося в безсмертне.
54Коли ж це тлінне зодягнеться в нетлінність, а смертне зодягнеться в безсмертя, тоді збудеться написане слово: Смерть поглинена перемогою!
55Де твоя, смерте, перемога? Де твоє, смерте, жало?
56Жало смерти - це гріх, а сила гріха - закон.
57Богові подяка, що дає нам перемогу через нашого Господа Ісуса Христа.
58Тому, мої улюблені брати, будьте стійкими, непохитними, завжди відзначайтеся в Господнім ділі, знаючи, що ваша праця у Господі не є даремною.