1Коли я говорю людськими й ангельськими мовами, але любови не маю, то став я дзвінкою міддю або гучним цимбалом.
2І коли маю пророцтво, відаю всі таємниці й усе знання, коли маю всю віру, так що гори переставляю, але любови не маю, - то я ніщо.
3І коли я роздам усе моє майно, коли віддам своє тіло на спалення, але любови не маю, - то жодної користи не матиму.
4Любов довготерпить, любов милосердна, не заздрить, любов не величається, не гордиться,
5ані вередує, не шукає свого власного, не злоститься, не приписує зла,
6не радіє з несправедливости, а радіє з правди;
7все зносить, в усе вірить, усього сподівається, все терпить.
8Любов ніколи не минає. Хоч є пророцтва, - та припиняться, хоч є мови, - та замовкнуть, хоч є знання, - та зникне.
9Бо ми знаємо частково й пророкуємо частково.
10Коли ж настане досконале, [тоді] припиниться часткове.
11Коли я був дитиною, то й говорив як дитина, думав як дитина, розумів як дитина. Коли [ж] став дорослим чоловіком, то відкинув дитиняче.
12Тепер бачимо, як у дзеркалі, неясно, тоді ж - віч-на-віч. Тепер знаю частково, тоді ж пізнаю так, як і сам я був пізнаний.
13Тепер залишаються віра, надія, любов, - оці три; найбільша з них - це любов.