1Заговорив Білдад із Шуаху та й мовив:
2«І докіль будете словам ви класти перешкоди? | Будьте розумні, і тоді говоритимемо!
3Чому нас уважаєш за скотину? Чому в твоїх очах ми нечисті?
4О, ти, що у досаді душу свою роздираєш! | Чи ж задля тебе земля має опустіти? | Чи скелі пересунуться зо свого місця?
5Таж у безбожника погасне світло, | полум'я його не буде більше блищати.
6Стемніє світло в наметі його, | і погасне над ним його світич.
7Бадьорий хід його ослабне, | його повалить власний намір.
8Він ускочить у сітку власними ногами | і над сильцем буде ходити.
9Пута впіймають його ноги, | петля буде тримати його цупко.
10На землі сховане йому сильце | і пастка для нього на стежці.
11Навколо страхи його лякають, | слідом за ним женуться.
12Він голодує у своїх достатках, | і нещастя стоїть у нього збоку.
13Недуга роз'їдає його шкіру, | і перворідний смерти гризе його члени.
14З намету, де він був безпечний, його виривають | і до царя страхів тягнуть.
15Ти можеш жити в його наметі, що не його вже, | і посипають сіркою його домівку.
16Внизу його коріння засихає, | угорі ж його гілляки в'януть.
17Пам'ять про нього з землі щезає, | і немає його імени в околиці.
18Його зо світла в пітьму зіштовхують, | його зо світу проганяють.
19Ні внуків, ні нащадків він не матиме в народі; | ані душі живої у своїх оселях.
20Захід жахнеться над його нещастям, | а схід пройметься страхом.
21Отакі житла нечестивця, | отаке місце того, хто не знає Бога!»