Mark 6
1 Звідти Iсус вийшов і прийшов на Свою батьківщину, і з Ним прийшли Його учні.
2 Коли настала субота, Він почав навчати в синагозі, і багато хто, слухаючи, дивувався й казав: Звідки це в Нього? І що за мудрість дана Йому, що Його руками чиняться такі чудеса?
3 Хіба Він не тесля, син Марії, брат Якова, Іосії, Іуди й Симона? І хіба не тут, серед нас, Його сестри? І вони спокушалися через Нього.
4 Та Ісус сказав їм: Не буває пророк без пошани, хіба що на своїй батьківщині, серед рідних та в своєму домі.
5 І не міг учинити там ніякого чуда, а тільки зцілив небагатьох хворих, поклавши на них руки.
6 І дивувався їхньому невір’ю. І ходив по навколишніх селах і навчав.
7 Покликавши Дванадцятьох, Він почав посилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами.
8 І наказав їм нічого не брати в дорогу, крім однієї палиці: ні торби, ні хліба, ні грошей у поясі, —
9 а бути взутими в сандалі, і не одягати двох сорочок.
10 І сказав їм: Де тільки ввійдете в дім, там залишайтеся, поки не вийдете звідти.
11 А якщо хтось не прийме вас і не буде слухати вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил зі своїх ніг для свідчення проти них. Істинно вам кажу: легше буде Содому й Гоморрі в день суду, ніж тому місту.
12 Вони пішли і проповідували, щоб усі покаялися;
13 і виганяли багатьох бісів, і мазали оливою багатьох хворих і зціляли.
14 Почув цар Ірод про Iсуса (бо Його ім’я стало відомим) і сказав: Це Іоан Хреститель воскрес із мертвих, і тому діють у ньому чудодійні сили.
15 Інші казали: Це Ілля, — ще інші казали: Це пророк або як один із пророків.
16 Ірод же, почувши про Нього, сказав: Це Іоан, якому я відтяв голову; він воскрес із мертвих.
17 Бо цей Ірод, пославши, схопив Іоана і зв’язав його у в’язниці через Іродіаду, дружину свого брата Филипа, тому що той одружився на ній.
18 Бо Іоан казав Іроду: Не можна тобі мати дружину твого брата.
19 Іродіада ж таїла на нього злобу і хотіла вбити його, та не могла.
20 Бо Ірод боявся Іоана, знаючи, що він чоловік праведний і святий, і беріг його; і, послухавши його, багато чого робив, і слухав його з задоволенням.
21 І ось настав слушний день, коли Ірод на свій день народження влаштував бенкет для своїх вельмож, воєначальників та галілейської знаті.
22 І коли дочка тієї Іродіади ввійшла, станцювала й догодила Іроду й тим, що возлежали з ним, цар сказав дівчині: Проси в мене, що тільки хочеш, і я дам тобі.
23 І поклявся їй: Що тільки попросиш, я дам тобі, навіть до половини свого царства.
24 Вона вийшла й сказала своїй матері: Що мені попросити? Та сказала: Голову Іоана Хрестителя.
25 Вона відразу ввійшла з поспіхом до царя й попросила: Хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Іоана Хрестителя.
26 Цар дуже засмутився, та ради клятви й тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй.
27 І, відразу пославши охоронця, цар наказав принести голову Iоана. Той пішов, відтяв йому голову у в’язниці,
28 і приніс його голову на блюді, і дав її дівчині, а дівчина віддала її своїй матері.
29 Почувши про це, його учні прийшли, взяли його тіло і поклали його в гробниці.
30 Апостоли ж зібралися до Ісуса і розповіли Йому про все, що зробили і чому навчали.
31 І Він сказав їм: Підіть ви одні в пустельне місце і трохи відпочиньте (бо приходило й відходило багато народу, і їм нíколи було й поїсти).
32 І вони відпливли човном у пустельне місце одні.
33 Люди побачили, як вони відпливали, і багато хто впізнав Його, і з усіх міст побігли туди берегом, випередили їх і зібралися до Нього.
34 Ісус, вийшовши, побачив багато людей і зжалився над ними, бо вони були як вівці без пастуха; і почав багато навчати їх.
35 А коли час був уже пізній, підійшли до Нього Його учні й кажуть: Місце тут пустельне, а час уже пізній.
36 Відпусти їх, хай підуть у навколишні хутори й села і куплять собі хліба, бо їм нíчого їсти.
37 Та Він сказав їм у відповідь: Ви дайте їм їсти. Вони кажуть Йому: Чи не піти нам купити на двісті динаріїв хліба і дати їм їсти?
38 Він каже їм: Скільки хлібин у вас є? Підіть подивіться. Вони дізналися й кажуть: П’ять, і дві рибини.
39 Тоді Він наказав їм розсадити всіх групами на зеленій траві,
40 і вони возлягли рядами по сто й по п’ятдесят.
41 Він узяв п’ять хлібин і дві рибини, звів погляд на небо, благословив, розламав хлібини й став роздавати Своїм учням, щоб вони подали народу; і на всіх розділив дві рибини.
42 І всі їли, і наїлися,
43 і ще набрали шматків хліба й риби дванадцять повних кошиків.
44 А тих, що їли хліб, було близько п’яти тисяч чоловіків.
45 І відразу Iсус змусив Своїх учнів сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік у Віфсаїду, поки Сам відпускатиме народ.
46 Попрощавшись із ними, Він пішов на гору помолитись.
47 Настав вечір, човен був уже на середині моря, а Він був Сам-один на суші.
48 Побачивши, як вони мучаться від веслування (бо дув зустрічний їм вітер), близько четвертої сторожі ночі Він підійшов до них, ідучи по морю, і хотів було минути їх.
49 Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали
50 (бо всі побачили Його і стривожились). Та Він відразу заговорив з ними і сказав їм: Підбадьортесь! Це Я, не бійтесь!
51 І сів до них у човен, і вітер ущух. І вони були дуже сильно вражені в собі й здивовані,
52 бо не зрозуміли чуда над хлібинами, тому що їхнє серце було закам’янілим.
53 Перепливши на той бік, вони прибули в землю Генісаретську, і причалили.
54 Коли вони вийшли з човна, люди відразу впізнали Його,
55 оббігли всю ту околицю й почали приносити на постелях хворих туди, де, як чули, Він був.
56 І куди б Він не приходив: у села, чи міста, чи хутори — люди клали хворих на площах і благали Його, щоб ті доторкнулись бодай до краю Його одягу; і всі, хто доторкався до Нього, — одужували.