Mark 5
1 Припливли вони на той бік моря в Гадаринську землю.
2 І коли Iсус вийшов із човна, відразу назустріч Йому вийшов з гробниць чоловік, одержимий нечистим духом.
3 Він жив у гробницях, і ніхто не міг зв’язати його навіть ланцюгами.
4 Бо багато разів зв’язували його кайданами й ланцюгами, та він розривав ланцюги й розбивав кайдани, і ніхто не мав сили приборкати його.
5 Вночі і вдень, у горах і в гробницях він завжди кричав і нівечив себе камінням.
6 Побачивши Ісуса здаля, він прибіг, і поклонився Йому,
7 і закричав гучним голосом: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом: не муч мене!
8 (Бо Iсус сказав йому: Вийди, нечистий духу, з цього чоловіка!).
9 Iсус запитав його: Як тебе звати? Той сказав у відповідь: Мене звати Легіон, бо нас багато.
10 І дуже благав Його, щоб не висилав їх із тієї землі.
11 А там біля гір паслося велике стадо свиней.
12 І всі біси попросили Його: Пошли нас у свиней, щоб ми ввійшли в них.
13 Ісус відразу дозволив їм, і нечисті духи вийшли і ввійшли у свиней, і стадо кинулося з кручі в море (а їх було близько двох тисяч) і потонуло в морі.
14 Свинопаси ж утекли й розповіли про це в місті і в селах, і люди вийшли подивитися, що сталося.
15 Приходять вони до Ісуса і бачать, що біснуватий, в якому був легіон, сидить, одягнений і при своєму розумі; і злякалися.
16 Очевидці ж розповіли їм про те, як це сталося з біснуватим, і про свиней.
17 І вони почали благати Його піти з їхніх меж.
18 Коли Він сів у човен, то колишній біснуватий став благати Його, щоб бути з Ним.
19 Та Ісус не дозволив йому, а сказав йому: Іди до своїх додому і розкажи їм, скільки Господь для тебе зробив і як над тобою змилувався.
20 Той пішов і почав розголошувати в Десятимісті, скільки зробив для нього Ісус; і всі дивувалися.
21 Коли Ісус переплив човном назад на той бік, зібралося до Нього багато народу (а Він був біля моря).
22 І ось приходить один з начальників синагоги на ім’я Яір, і, побачивши Його, падає Йому в ноги,
23 і сильно благає Його: Моя донечка при смерті. Якби Ти прийшов і поклав на неї руки, щоб вона одужала й жила!
24 І Iсус пішов з ним. А за Ним ішло багато народу й тіснило Його.
25 І ось одна жінка, у якої дванадцять років була кровотеча
26 і яка чимало настраждалася від багатьох лікарів, витратила все, що мала, і їй стало не краще, а навпаки гірше,
27 почувши про Ісуса, підійшла ззаду в натовпі й доторкнулася до Його одягу
28 (бо казала в собі: Якщо тільки доторкнуся до Його одягу — одужаю),
29 і в неї відразу висохло джерело крові, і вона відчула в тілі, що одужала від цієї недуги.
30 Ісус, відразу відчувши в Собі, що з Нього вийшла сила, обернувся в натовпі й сказав: Хто доторкнувся до Мого одягу?
31 Його учні сказали Йому: Ти ж бачиш, що Тебе тіснить народ, і кажеш: Хто доторкнувся до Мене?
32 А Він дивився навколо, щоб побачити ту, яка це зробила.
33 Жінка, знаючи, що сталося з нею, зі страхом і тремтінням підійшла, упала перед Ним і розказала Йому всю правду.
34 Та Він сказав їй: Дочко, твоя віра уздоровила тебе. Іди з миром і будь здоровою від своєї недуги.
35 Ще Він говорив, як приходять від начальника синагоги і кажуть: Твоя дочка померла. Навіщо ще турбувати Учителя?
36 Та Ісус, почувши сказані слова, відразу сказав начальнику синагоги: Не бійся, тільки вір.
37 І не дозволив нікому піти з Собою, крім Петра, Якова та Іоана, брата Якова.
38 Приходить Він у дім начальника синагоги і бачить сум’яття і тих, що сильно плакали й голосили.
39 І, увійшовши, сказав їм: Що за сум’яття і чому ви плачете? Дівчинка не померла, а спить.
40 І вони сміялися з Нього. А Він, виславши всіх, узяв з Собою батька і матір дівчинки і тих, що були з Ним, і ввійшов туди, де лежала дівчинка.
41 І, взявши дівчинку за руку, сказав їй: Таліфа, кумі! (що в перекладі означає: Дівчинко, кажу тобі: Устань!).
42 І дівчинка відразу встала і почала ходити (бо їй було дванадцять років). І всі були надзвичайно вражені.
43 І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не дізнався, і сказав, щоб дали їй їсти.