Mark 4
1 І знову Iсус почав навчати біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він сів у човен і сидів у ньому на морі, а весь народ був на березі біля моря.
2 І багато навчав їх притчами і казав їм у Своєму навчанні:
3 Слухайте: ось вийшов сіяч сіяти.
4 І коли сіяв, одне впало край дороги, і прилетіли пташки небесні і поклювали його.
5 Інше впало на кам’янистий грунт, де було небагато землі, і відразу проросло, бо земля була неглибока.
6 Коли ж зійшло сонце, було обпалене і, не маючи кореня, засохло.
7 Ще інше впало в терен, і терен виріс і заглушив його, і воно не дало плоду.
8 Ще інше впало в добрий грунт і дало плід, що ріс і зростав, і принесло яке тридцять, яке шістдесят, а яке сто.
9 І сказав їм: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
10 Коли Він залишився на самоті, ті, що оточували Його, разом із Дванадцятьма запитали Його про цю притчу.
11 Він сказав їм: Вам дано пізнати таємницю Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе говориться притчами,
12 щоб вони дивились-дивились — і не бачили, слухали-слухали — і не розуміли, щоб не навернулись і їм не простилися гріхи.
13 І сказав їм: Ви не розумієте цієї притчі? Як же ви зрозумієте всі інші притчі?
14 Сіяч сіє слово.
15 Те, що край дороги, де сіється слово, означає тих, до кого, коли почують, відразу приходить сатана і викрадає слово, посіяне в їхніх серцях.
16 Так само й посіяне на кам’янистому грунті означає тих, які, коли почують слово, відразу з радістю приймають його,
17 та не мають в собі кореня і недовговічні; потім, коли настають утиски чи гоніння за слово, відразу спокушаються.
18 А посіяне в терен означає тих, які чують слово,
19 але турботи цього світу, оманливість багатства та бажання інших речей, входячи в них, заглушають слово, і воно стає безплідним.
20 Посіяне ж у добрий грунт означає тих, які чують слово й приймають його, і приносять плід які тридцять, які шістдесят, а які сто.
21 І сказав їм: Хіба для того приносять світильник, щоб поставити під посудиною чи під ліжком? Чи не для того, щоб поставити на підставці?
22 Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, і немає нічого схованого, що не вийшло б назовні.
23 Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
24 І сказав їм: Дивіться за тим, що́ чуєте: якою мірою міряєте, такою й вам буде відміряно, і буде додано вам, що слухаєте.
25 Бо хто має, тому буде дано ще, а хто не має, у того буде забрано й те, що має.
26 І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли людина кине в землю насіння,
27 і чи спить, чи встає, вночі чи вдень, насіння сходить і росте, а як — сама не знає.
28 Бо земля приносить плід сама по собі: спочатку стебло, потім колос, потім у колосі налите зерно.
29 Коли ж плід дозріє, відразу посилає серп, бо настали жнива.
30 І сказав: До чого уподібнимо Царство Боже чи якою притчею пояснимо його?
31 Воно як гірчичне зерно, яке, коли сіється в землю, є найменшим з усього насіння на землі,
32 а коли посіється, виростає і стає найбільшою з усіх городніх рослин, і пускає великі гілки, так що в її тіні можуть гніздитися пташки небесні.
33 І багатьма такими притчами говорив до них слово, скільки вони могли слухати,
34 і без притчі не говорив до них, а Своїм учням пояснював усе наодинці.
35 У той же день, коли настав вечір, Він сказав їм: Перепливімо на той бік.
36 І вони, залишивши народ, взяли Його з собою, як Він і був, у човні. З Ним були й інші човни.
37 І піднялася велика буря: хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою.
38 А Він спав на кормі на подушці. Учні будять Його й кажуть Йому: Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо?
39 Він устав, заборонив вітру і сказав морю: Замовкни, стихни! І вітер ущух, і настала велика тиша.
40 І сказав їм: Чому ви такі боязкі? Як це у вас немає віри?
41 І вони дуже сильно злякались і казали один одному: Хто ж це такий, що і вітер, і море слухаються Його?