Mark 7
1 Зібралися до Нього фарисеї і деякі з книжників, що прийшли з Єрусалима,
2 і, побачивши, що деякі з Його учнів їли хліб нечистими, тобто немитими, руками, стали дорікати.
3 Бо фарисеї і всі іудеї, тримаючись передання предків, не їдять, не помивши ретельно рук.
4 І, прийшовши з ринку, не їдять, не обмившись. Є багато чого й іншого, що вони прийняли й тримаються: обмивання чаш, глеків, казанів, ліжок.
5 Потім фарисеї й книжники питають Його: Чому Твої учні не живуть за переданням предків, а їдять хліб немитими руками?
6 Він же сказав їм у відповідь: Добре прорік про вас, лицемірів, Ісая, як написано: Цей народ шанує Мене вустами, та його серце далеке від Мене.
7 Та даремно шанує Мене, навчаючи вченням — людським заповідям.
8 Бо ви, залишивши заповідь Божу, тримаєтесь людського передання: обмивання глеків і чаш; і багато іншого, тому подібного, ви робите.
9 І сказав їм: Гарно ви відкидаєте заповідь Божу, щоб дотриматися свого передання!
10 Бо Мойсей сказав: «Шануй свого батька і свою матір», — і: «Хто злословить батька чи матір, того слід покарати смертю», —
11 а ви кажете: Якщо людина скаже батьку чи матері: Корван (тобто дар Богу) те, чим ти від мене скористався б, —
12 то ви вже не дозволяєте їй щось зробити для свого батька чи своєї матері,
13 тим самим скасовуючи слово Боже своїм переданням, яке ви передали; і багато тому подібного ви робите.
14 Підізвавши весь народ, Він сказав йому: Слухайте Мене всі й розумійте.
15 Немає поза людиною нічого, що, входячи в неї, може осквернити її, але що виходить з неї, те оскверняє людину.
16 Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
17 Коли Він пішов від народу в дім, Його учні запитали Його про цю притчу.
18 Він сказав їм: І ви такі нетямущі? Не розумієте, що все, що входить у людину ззовні, не може осквернити її?
19 Тому що входить не в серце, а в шлунок, і виходить у вбиральню, так очищаючи всяку їжу.
20 І сказав: Що виходить з людини, те оскверняє людину.
21 Бо зсередини, з серця людського, виходять злі думки, перелюби, блуд, убивства,
22 крадіжки, користолюбство, нечестя, обман, розпуста, заздрісні очі, лихослів’я, гордість, безумство —
23 усе це зло виходить зсередини і оскверняє людину.
24 Вирушивши звідти, Він пішов у межі Тира й Сидона і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось дізнався про це, але не міг утаїтися.
25 Бо одна жінка, дочка якої була одержима нечистим духом, почула про Нього, прийшла, упала Йому в ноги
26 (а ця жінка була язичницею, родом сирофінікійка) і стала просити Його, щоб Він вигнав біса з її дочки.
27 Ісус же сказав їй: Дай спочатку наїстися дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути собакам.
28 Вона ж сказала Йому у відповідь: Так, Господи, але ж і собаки їдять під столом крихти від дітей.
29 Він сказав їй: За ці слова йди: біс вийшов із твоєї дочки.
30 Прийшовши додому, вона побачила, що біс вийшов і дочка лежить у ліжку.
31 Вийшовши з меж Тира й Сидона, Iсус знову пішов до Галілейського моря через межі Десятимістя.
32 І ось приводять до Нього глухого недоріку і благають Його покласти на нього руку.
33 Він, відвівши його одного від народу, уклав Свої пальці в його вуха, плюнув, доторкнувся до його язика,
34 і, звівши погляд на небо, зітхнув, і сказав йому: Еффафа! (тобто: Відкрийся!).
35 І в нього відразу відкрилися вуха і розв’язалися пута язика, і він став говорити чітко.
36 І Він наказав їм, щоб нікому не говорили про це; та скільки Він не наказував їм, вони ще більше розголошували.
37 І, надзвичайно дивуючись, казали: Усе добре зробив: і глухим дає слух, і німим — мову.