Hebrews 2
1 Тому ми повинні бути більш уважними до почутого, щоб нам не відступити.
2 Бо якщо ангелами звіщене слово було твердим і кожен переступ і непослух отримував справедливу відплату,
3 то як ми уникнемо кари, якщо знехтуємо таким великим спасінням, яке спочатку звістив Господь, а потім підтвердили нам ті, хто чув Його,
4 і засвідчив Бог знаменнями, і чудесами, і різними силами, і роздаванням Святого Духа згідно зі Своєю волею?
5 Бо не ангелам Він підкорив майбутній світ, про який ми говоримо,
6 а хтось в одному місці засвідчив: Що таке людина, що Ти пам’ятаєш про неї, чи син людський, що Ти відвідуєш його?
7 Ти зробив його тільки трохи нижчим за ангелів, славою і честю увінчав його і поставив його над ділами Своїх рук,
8 усе підкорив під його ноги. — Адже підкоривши йому все, Він нічого не залишив йому непідкореним. Та зараз ми ще не бачимо, щоб усе було йому підкорене.
9 А бачимо, що Ісус, Який був зроблений тільки трохи нижчим за ангелів, за перенесення смерті увінчаний славою і честю, щоб по благодаті Божій скуштувати смерть за кожного.
10 Бо потрібно було, щоб Той, для Кого все і через Кого все, приводячи багатьох синів у славу, зачинателя їхнього спасіння зробив досконалим через страждання.
11 Бо і Той, Хто освячує, і ті, кого освячують, всі від Одного; з цієї причини Він не соромиться називати їх братами,
12 кажучи: Буду звіщати Твоє ім’я своїм братам, посеред зібрання буду співати Тобі хвалу.
13 І ще: Я буду надіятись на Нього. І ще: Ось я і діти, яких дав мені Бог.
14 А оскільки для дітей спільні плоть і кров, то й Він так само прийняв їх, щоб смертю позбавити сили того, хто має владу над смертю, тобто диявола,
15 і визволити тих, які страхом смерті все життя трималися в рабстві.
16 Бо, звичайно, не ангелам Він допомагає, а допомагає нащадкам Авраама.
17 Тому Він повинен був в усьому уподібнитися до братів, щоб стати милостивим і вірним первосвященником перед Богом для умилостивлення за гріхи народу.
18 Бо оскільки Він Сам постраждав, бувши спокушуваним, то може й спокушуваним допомогти.