Acts 15
1 Деякі, прийшовши з Іудеї, стали навчати братів: Якщо не обріжетесь за Мойсеєвим звичаєм, то не можете спастися.
2 Коли ж у Павла й Варнави виникла немала незгода й суперечка з ними, то вирішили, щоб Павло, Варнава і деякі інші з них пішли в Єрусалим до апостолів і пресвітерів стосовно цієї суперечки.
3 Тож вони, виряджені церквою, проходили через Фінікію і Самарію, розповідаючи про навернення язичників, і приносили велику радість усім братам.
4 Прибувши в Єрусалим, вони були прийняті церквою і апостолами та пресвітерами і розповіли про все, що Бог зробив з ними.
5 Тоді встали деякі з секти фарисеїв, що увірували, і сказали: Треба обрізувати їх і наказувати їм дотримуватися Закону Мойсея.
6 Тож апостоли й пресвітери зібралися, щоб розглянути цю справу.
7 Коли ж виникла велика суперечка, Петро встав і сказав їм: Мужі-браття, ви знаєте, що Бог з давнього часу вибрав серед нас мене, щоб із моїх уст язичники почули слово Євангелія і увірували.
8 І серцезнавець Бог дав їм свідчення, дарувавши їм Святого Духа, як і нам;
9 і не зробив ніякої різниці між нами й ними, вірою очистивши їхні серця.
10 Так чому ж ви тепер спокушаєте Бога, бажаючи надіти на шию учнів ярмо, яке не могли понести ні наші отці, ні ми?
11 Та ми віримо, що благодаттю Господа Ісуса Христа ми спаслися, так само як і вони.
12 Тоді все зібрання замовкло і всі слухали Варнаву й Павла, що розповідали про всі знамення й чудеса, які Бог вчинив через них серед язичників.
13 Після того, як вони замовкли, заговорив Яків: Мужі-браття, послухайте мене!
14 Симеон розповів про те, як Бог уперше відвідав язичників, щоб узяти з них народ для Свого імені.
15 І з цим узгоджуються слова пророків, як написано:
16 Після цього Я повернуся й відбудую впалу скинію Давида, і відбудую її руїни, і відновлю її,
17 щоб знайшли Господа інші люди і всі язичники, які називаються Моїм іменем, — каже Господь, Який робить усе це.
18 Знані Богу відвіку всі Його діла.
19 Тому я вважаю, що не треба турбувати тих, які навертаються до Бога з язичників,
20 а написати їм, щоб вони утримувалися від оскверненого ідолами, блуду, задушенини й крові.
21 Бо Мойсей з давніх поколінь має по всіх містах тих, хто проповідує його, і читається в синагогах кожної суботи.
22 Тоді апостоли й пресвітери з усією церквою вирішили послати в Антіохію вибраних з-поміж себе мужів разом з Павлом і Варнавою: Іуду, що зветься Варсавою, і Силу, провідних мужів серед братів,
23 написавши через них таке: Апостоли, пресвітери й брати — братам із язичників в Антіохії, Сирії й Кілікії: вітаємо!
24 Оскільки ми почули, що деякі, вийшовши від нас, стривожили вас своїми словами й захитали ваші душі, кажучи, що треба обрізуватись і дотримуватись Закону, чого ми їм не наказували,
25 то ми, зібравшись, однодушно вирішили послати до вас вибраних мужів разом з улюбленими нашими Варнавою і Павлом,
26 людьми, які віддали свої душі за ім’я нашого Господа Ісуса Христа.
27 Тож ми послали Іуду й Силу, які розкажуть те ж саме словами.
28 Бо вирішили Святий Дух і ми не накладати на вас ніякого більшого тягаря, крім цих необхідних речей:
29 утримуватися від ідоложертовного, крові, задушенини і блуду. Якщо берегтимете себе від цього, то вам буде добре. Бувайте здорові!
30 Тож вони, будучи відпущені, прийшли в Антіохію і, зібравши зібрання, вручили лист.
31 Ті ж, прочитавши його, зраділи від цієї утіхи.
32 А Іуда й Сила, і самі будучи пророками, багатьма словами підбадьорили й утвердили братів.
33 Провівши там деякий час, вони були з миром відпущені братами до апостолів.
34 Та Сила вирішив залишитись там.
35 Павло ж і Варнава знаходилися в Антіохії, навчаючи й благовістячи разом з багатьма іншими слово Господнє.
36 Через декілька днів Павло сказав Варнаві: Вернімось-но і відвідаймо наших братів по всіх містах, у яких ми звіщали слово Господнє, і подивімося, як вони поживають.
37 Варнава ж вирішив узяти з собою Іоана, званого Марком,
38 та Павло вважав за краще не брати того, хто залишив їх у Памфілії і не пішов з ними на діло.
39 Виникла така гостра суперечка, що вони розлучились один з одним, і Варнава, узявши Марка, відплив на Кіпр,
40 а Павло, вибравши Силу, пішов, будучи доручений братами благодаті Божій.
41 І проходив через Сирію і Кілікію, утверджуючи церкви.