Acts 14
1 В Іконії вони увійшли разом в іудейську синагогу і говорили так, що увірувало дуже багато іудеїв і еллінів.
2 Та невіруючі іудеї підбурили й озлобили душі язичників проти братів.
3 Утім, вони пробули там чимало часу, сміливо проповідуючи в Господі, Який засвідчував слово Своєї благодаті і давав, щоб їхніми руками чинилися знамення й чудеса.
4 Народ же міста розділився, і одні були на боці іудеїв, а інші — на боці апостолів.
5 Коли ж у язичників та іудеїв з їхніми начальниками виник намір зневажити й побити їх камінням,
6 вони, дізнавшись про це, утекли в лікаонські міста Лістру і Дервію та їхні околиці
7 і там проповідували Євангеліє.
8 У Лістрі сидів один чоловік, слабкий на ноги, кульгавий від утроби своєї матері, який ніколи не ходив.
9 Він слухав, як Павло говорив; той, глянувши на нього і побачивши, що він має віру для зцілення,
10 сказав гучним голосом: Устань на свої ноги прямо! І він скочив і став ходити.
11 Народ, побачивши, що зробив Павло, підніс свій голос, говорячи по-лікаонськи: Боги в людській подобі зійшли до нас!
12 І називали Варнаву Зевсом, а Павла — Гермесом, тому що він був головним промовцем.
13 А жрець Зевса, чий храм знаходився перед їхнім містом, привів до воріт биків з вінками і хотів разом з народом принести жертву.
14 Та апостоли Варнава й Павло, почувши про це, роздерли свій одяг і кинулися в народ, кричачи:
15 Люди, що це ви робите? І ми подібні до вас люди, і благовістимо вам, щоб ви навернулися від цих марних богів до Бога живого, Який створив небо, і землю, і море, і все, що в них.
16 Він у минулих поколіннях попустив усім народам ходити своїми шляхами,
17 хоч і не залишив Себе без свідчення тим, що робив добро, даючи нам дощі з неба й часи плодоносіння і наповнюючи їжею й радістю наші серця.
18 Кажучи це, вони ледве стримали народ від принесення їм жертви.
19 Але з Антіохії та Іконії прийшли іудеї, і, схиливши на свій бік народ, побили Павла камінням, і витягли за місто, подумавши, що він мертвий.
20 Коли ж учні обступили його, він устав і прийшов у місто, а наступного дня пішов з Варнавою в Дервію.
21 Проповідавши цьому місту Євангеліє і здобувши чимало учнів, вони повернулись у Лістру, Іконію та Антіохію,
22 утверджуючи душі учнів, вмовляючи їх пробува́ти у вірі і навчаючи, що «через багато скорбот належить нам увійти в Царство Боже».
23 Рукопоклавши ж їм пресвітерів у кожній церкві, вони помолилися з постами і доручили їх Господу, у Якого ті увірували.
24 Потім, пройшовши через Пісідію, прийшли в Памфілію.
25 І, проповідавши слово в Пергії, пішли в Атталію,
26 а звідти відпливли в Антіохію, звідки були доручені благодаті Божій на діло, яке й виконали.
27 Прибувши туди і зібравши церкву, вони розповіли про все, що Бог зробив з ними і як Він відчинив двері віри язичникам.
28 І пробули там немало часу з учнями.