Acts 13
1 В Антіохії, в тамтешній церкві, були деякі пророки і вчителі: Варнава, Симеон, званий Нігером, Луцій кірінеянин, Манаїн, співвихованець тетрарха Ірода, і Савл.
2 Коли вони служили Господу й постилися, Святий Дух сказав: Відділіть-но Мені Варнаву й Савла на діло, на яке Я покликав їх.
3 Тоді вони, здійснивши піст і молитву, поклали на них руки і відпустили їх.
4 Вони ж, бувши послані Святим Духом, прийшли в Селевкію, а звідти відпливли на Кіпр.
5 І, бувши в Саламіні, звіщали слово Боже в іудейських синагогах; мали ж при собі помічником Іоана.
6 Пройшовши весь острів до Пафа, вони зустріли одного чаклуна, лжепророка, іудея на ім’я Варісус,
7 який був з проконсулом Сергієм Павлом, чоловіком розумним. Той, покликавши Варнаву й Савла, побажав послухати слово Боже.
8 Та Еліма-чаклун (бо так перекладається його ім’я) протистояв їм, намагаючись відвернути проконсула від віри.
9 Та Савл (він же Павло), наповнившись Святим Духом і спрямувавши на нього погляд,
10 сказав: О, повний усякого лукавства і всякого лиходійства, сину диявола, вороже всякої праведності! Чи перестанеш ти викривляти прямі шляхи Господні?
11 І тепер ось на тебе рука Господня, і ти будеш сліпим і не будеш бачити сонця до певного часу. І відразу на нього напала імла й темрява, і він став ходити й шукати поводиря.
12 Тоді проконсул, побачивши, що сталося, увірував, дивуючись ученню Господньому.
13 Відпливши з Пафа, ті, що були з Павлом, припливли в Пергію Памфілійську; та Іоан залишив їх і повернувся в Єрусалим.
14 Вони ж, пройшовши від Пергії, прийшли в Антіохію Пісідійську і, в суботній день увійшовши в синагогу, сіли.
15 Після читання Закону й Пророків, начальники синагоги послали сказати їм: Мужі-браття, якщо у вас є слово повчання до народу, то скажіть.
16 Павло встав і, давши рукою знак, сказав: Мужі ізраїльські і ви, що боїтеся Бога, послухайте!
17 Бог цього народу Ізраїля вибрав наших отців, і підніс цей народ під час перебування в землі Єгипетській, і з піднесеною рукою вивів їх із неї,
18 і близько сорока років годував їх у пустелі.
19 І, знищивши сім народів у землі Ханаанській, розділив їм у спадщину їхню землю.
20 І після цього близько чотирьохсот п’ятдесяти років давав їм суддів до пророка Самуїла.
21 Потім вони попросили царя, і Бог дав їм Саула, сина Кіса, чоловіка з племені Веніаміна, на сорок років.
22 Усунувши його, Він поставив їм царем Давида, про якого й сказав, засвідчивши: Я знайшов Давида, сина Єссея, чоловіка Собі по серцю, який виконає всі Мої бажання.
23 З його нащадків Бог за обітницею підняв Ізраїлю Спасителя Ісуса.
24 Перед Його приходом Іоан проповідував хрещення покаяння всьому народу Ізраїля.
25 Коли ж Іоан закінчував свій шлях, то сказав: За кого ви вважаєте мене? Я не Той. Але ось іде за мною Той, Кому я не гідний розв’язати сандалі на ногах.
26 Мужі-браття, сини роду Авраама і ті серед вас, хто боїться Бога! Вам послане слово цього спасіння.
27 Бо мешканці Єрусалима і їхні начальники, не впізнавши Його і не зрозумівши висловлювань пророків, які читаються кожної суботи, виконали їх, засудивши Його.
28 І не знайшовши в Ньому ніякої причини для смерті, просили Пілата вбити Його.
29 Коли ж виконали все написане про Нього, то зняли Його з дерева і поклали в гробницю.
30 Та Бог воскресив Його з мертвих,
31 і Він упродовж багатьох днів з’являвся тим, що прийшли з Ним із Галілеї в Єрусалим, які є Його свідками перед народом.
32 І ми благовістимо вам обітницю, дану нашим отцям,
33 що Бог виконав її нам, їхнім дітям, воскресивши Ісуса, як і в другому псалмі написано: Ти Син Мій, Я сьогодні народив Тебе.
34 А що воскресив Його з мертвих, так що Він уже не повернеться в тління, то про це так сказав: Я дам вам незмінні милості Давида.
35 Тому і в іншому псалмі сказано: Ти не даси Своєму Святому побачити тління.
36 Адже Давид, послуживши у своєму роді задуму Божому, спочив, і приєднався до своїх отців, і побачив тління.
37 А Той, Кого Бог воскресив, не побачив тління.
38 Тож нехай буде відомо вам, мужі-браття, що через Нього звіщається вам прощення гріхів.
39 І в усьому, в чому ви не могли виправдатися законом Мойсея, виправдовується Ним кожен, хто вірує.
40 Тому стережіться, щоб не спіткало вас сказане у пророків:
41 Подивіться, зневажники, подивуйтесь і зникніть, бо Я роблю діло в ваші дні, діло, якому ви не повірите, якщо хтось розповість вам.
42 Коли ж вони виходили з іудейської синагоги, то язичники благали, щоб ці слова говорилися їм у наступну суботу.
43 Коли ж зібрáння розійшлося, то багато хто з іудеїв і побожних прозелітів пішли за Павлом і Варнавою, які, говорячи з ними, умовляли їх пробувáти в благодаті Божій.
44 У наступну суботу майже все місто зібралося, щоб послухати слово Боже.
45 Та іудеї, побачивши народ, наповнилися заздрістю і стали заперечувати те, що говорив Павло, заперечуючи й лихословлячи.
46 Тоді Павло й Варнава сміливо сказали: Вам першим необхідно було проповідувати слово Боже, та оскільки ви відкидаєте його і вважаєте себе негідними вічного життя, то ось ми повертаємося до язичників.
47 Бо так заповів нам Господь: Я поставив Тебе світлом для язичників, щоб Ти був спасінням до краю землі.
48 Язичники ж, чуючи це, раділи й прославляли слово Господнє, і увірували всі, що були призначені для вічного життя.
49 І слово Господнє поширювалося по всій країні.
50 Та іудеї підбурили побожних і поважних жінок і перших чоловіків міста, і ті підняли гоніння на Павла й Варнаву і вигнали їх зі своїх меж.
51 Вони ж, обтрусивши на них пил зі своїх ніг, пішли в Іконію.
52 А учні наповнювалися радістю і Святим Духом.