1Істину кажу в Христі, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Дусі Святому:
2я маю великий смуток і безупинний біль у своєму серці!
3Адже я бажав би сам бути відлученим від Христа задля моїх братів, моїх рідних за тілом,
4тобто ізраїльтян, яким належить синівство, слава, завіти, законодавство, служіння й обітниці.
5Їхніми є батьки, від них же тілом і Христос, Який є Бог над усіма, благословенний навіки. Амінь.
6Не те, щоби Боже слово не збулося. Та не всі, хто від Ізраїля, є Ізраїлем.
7І не всі нащадки Авраама є його дітьми, але: В Ісаакові буде названо тобі нащадка!
8Тобто не тілесні діти є Божими дітьми, а діти обітниці вважаються за потомство.
9Бо ось якими були слова обітниці: Цієї ж пори прийду — і в Сарри буде син!
10І не тільки це, а й Ревекка зачала в той самий час близнят від нашого батька Ісаака.
11Та ще до їхнього народження, коли нічого — ні доброго, ні злого — вони ще не зробили, щоби передбачення Боже виявилося у виборі,
12не від учинків, але від Того, Хто кличе, — їй було сказано, що старший служитиме меншому,
13згідно з написаним: Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів.
14Що ж скажемо? Може, у Бога несправедливість? Зовсім ні!
15Адже Він сказав Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитися!
16Отже, це не залежить ні від того, хто бажає, ні від того, хто біжить, але від Бога, Який милує.
17Бо Писання каже фараонові: Власне, на те Я і поставив тебе, аби показати на тобі Свою силу, щоби прославилося Моє Ім’я на всій землі!
18Отже, кого хоче, Він милує, а кого хоче, робить черствим.
19А ти скажеш мені: Тож чому Він ще докоряє? Бо хто може протистояти Його волі?
20О, людино! Хто ти, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже витвір Тому, Хто його створив: Чому Ти зробив мене саме таким?
21І хіба не має влади гончар над глиною, щоби з тієї самої глини зробити одну посудину на честь, а іншу — на нечесть?
22Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити Свою могутність, щадив з великим терпінням посудини гніву, які були готові для знищення,
23щоби показати багатство Своєї слави на посудинах милості, які заздалегідь приготував для слави, —
24нас, яких покликав не тільки з юдеїв, але і з язичників.
25Як і в Осії, каже: Назву не Мій народ — Моїм народом, і нелюбиму — улюбленою.
26І буде: на місці, де сказано їм: Ви — не Мій народ, там їх назвуть синами Живого Бога!
27Ісая виголошує про Ізраїль: Хоч буде кількість синів Ізраїля, як піску в морі, але спасеться останок!
28Адже Господь, завершуючи і остаточно вирішуючи, здійснить [по справедливості] справу на землі, [бо справа вирішена остаточно].
29Так, як про це провіщав Ісая: Якщо би Господь Саваот не залишив нам потомства, ми стали б, як Содом, і уподібнилися би до Гоморри!
30Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведності, осягнули праведність, — ту праведність, що з віри,
31а Ізраїль, який шукав Закону праведності, не осягнув Закону [праведності].
32Чому? Тому що шукали не з віри, а з діл [Закону]. Вони спіткнулися об камінь спотикання,
33як написано: Ось, кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і хто вірить у Нього, не буде засоромлений!