1Брати, бажання мого серця і молитва до Бога — [за Ізраїль] на спасіння.
2Свідчу їм, що вони мають Божу ревність, але не розумну.
3Оскільки не розуміючи Божої праведності й силкуючись встановити власну праведність, вони не підкорилися Божій праведності.
4Завершення Закону — Христос: для оправдання кожного, хто вірує.
5Мойсей пише про ту праведність, що від Закону: Людина, яка виконуватиме його, буде ним жити.
6А про праведність, що з віри, говорить так: Не кажи у своєму серці: Хто ж підніметься на небо? — це значить — звести Христа додолу;
7або: Хто ж зійде в безодню? — це значить — Христа з мертвих підняти.
8А що каже [Писання]? Близько до тебе слово, воно у твоїх устах і у твоєму серці, — тобто слово віри, яке проповідуємо.
9Якщо визнаєш своїми устами Господа Ісуса й повіриш у своєму серці, що Бог підняв Його з мертвих, то спасешся.
10Бо серцем віримо для праведності, а устами визнаємо для спасіння.
11Писання каже: Кожний, хто вірить у Нього, не буде засоромлений!
12Немає різниці між юдеєм і греком, бо один Бог для всіх — щедрий для всіх, хто кличе Його.
13Бо кожний, хто тільки прикличе Господнє Ім’я, буде спасенний.
14Але як прикликатимуть Того, у Кого не повірили? І як повірять у Того, про Кого не чули? І як почують без проповідника?
15А як можуть проповідувати, якщо не будуть послані? Так, як написано: Які гарні ноги в благовісників [миру, у благовісників] добра!
16Але не всі послухалися Євангелія! Ісая каже: Господи, хто ж повірив тому, що почув від нас?
17Тому віра — від слухання, а слухання — через Слово Христа.
18Але я кажу: Хіба вони не чули? Адже по всій землі понеслася їхня вістка, і їхні слова — до кінців світу!
19І ще кажу: Хіба Ізраїль не знав? Першим говорить Мойсей: Я пробуджу у вас ревнощі «не народом», — народом нерозумним викличу у вас обурення!
20Ісая сміливо каже: Знайшли Мене ті, які Мене не шукали; відкрився Я тим, які про Мене не розпитували.
21А до Ізраїля говорить: Весь день простягав Я Свої руки до народу непокірного, який Мені суперечить.