1Отже, я запитую: Хіба відкинув Бог Свій народ? Зовсім ні! Адже і я ізраїльтянин — з нащадків Авраама, з Веніаминового племені.
2Не відкинув Бог Свого народу, який Він наперед знав. Хіба не знаєте, що Писання каже про Іллю, коли він скаржиться Богові на Ізраїль:
3Господи, повбивали Твоїх пророків, порозбивали Твої жертовники, а я залишився сам; шукають і моєї душі!
4І що ж каже йому Бог у відповідь? Я залишив Собі сім тисяч чоловіків, які не схилились на коліна перед Ваалом.
5Так само і тепер, за вибором благодаті, залишився останок.
6Якщо ж за благодаттю, то не за ділами, бо тоді благодать вже не була б благодаттю. [А коли за ділами, то це вже не благодать, бо тоді діло вже не є ділом].
7І що ж? Того, що шукає Ізраїль, він не одержав, але одержали вибрані; інші ж стали закам’янілими,
8як ото написано: Наслав на них Бог духа затьмарення: щоб очі не бачили і вуха щоб не чули, — аж до нинішнього дня.
9Давид каже: Нехай стане їхня їжа сильцем, пасткою і спокусою — на відплату їм!
10Хай їхні очі стануть темними, щоб не бачили, нехай їхня спина завжди буде зігнута!
11Отже, запитую: Чи спіткнулися вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але через їхнє падіння прийде спасіння язичникам, щоб їх самих спонукати до ревнощів.
12Якщо ж їхнє падіння є багатством для світу, а їхня втрата є багатством для язичників, то наскільки більшою була б їхня повнота!
13Кажу вам, язичникам: Оскільки я є апостол для язичників, то прославляю моє служіння;
14може, цим я викличу ревність своїх рідних за тілом і спасу декого з них.
15Бо коли їхнє відкинення є примиренням світу, то чим же є їхнє прийняття, як не життям із мертвих?
16Якщо перший сніп святий, то й тісто святе; і якщо корінь святий, то й гілля святе.
17Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, будучи дикою оливкою, прищепився до них і живишся з кореня та соку оливкового дерева,
18то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то пам’ятай, що не ти корінь носиш, а корінь носить тебе.
19Скажеш: Галузки відламано, щоб я прищепився.
20Гаразд. Вони відломилися через невірство, а ти тримаєшся вірою. Не величайся, але бійся.
21Бо коли Бог не пощадив природних галузок, то Він і тебе не пощадить.
22Отже, поглянь на Божу милість і суворість: на тих, які відпали, — суворість, а на тебе — Божу милість, якщо будеш залишатися в милості; якщо ж ні, то будеш відрубаний.
23Та й вони, якщо не залишаться в невірстві, будуть прищеплені, адже Бог має силу їх знову прищепити.
24Тому що коли ти, відтятий від дикої за своєю природою оливки, був проти природи прищеплений до доброї оливки, — то наскільки легше будуть прищеплені до своєї ж оливки вони, природні?
25Адже не хочу, брати, щоб ви не знали цієї таємниці, аби не були високої думки про себе: Ізраїль залишатиметься частково запеклим, доки не ввійде повнота язичників.
26Таким чином, весь Ізраїль спасеться, як написано: Визволитель прийде із Сіону, Він відверне безбожність від Якова.
27Ось їм від Мене Завіт, коли усуну їхні гріхи!
28Тож згідно з Євангелієм вони — вороги задля вас, а згідно з обранням — улюблені задля батьків.
29Адже Боже покликання та дари — непохитні.
30Бо як ви колись не корилися Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,
31так і вони нині не покорилися задля милосердя над вами, щоб тепер і вони самі були помилувані.
32Тож Бог замкнув усіх у непокорі, щоб усіх помилувати.
33О, глибино багатства, премудрості й знання Божого! Які незбагненні Його суди і недослідимі Його дороги!
34Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був порадником Йому?
35Хіба хтось дав Йому щось наперед, щоб воно було повернуто йому назад?
36Адже все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.