1Тож немає тепер жодного осуду тим, які в Ісусі Христі [ходять не за тілом, а за Духом].
2Тому що Закон Духа, тобто життя в Ісусі Христі, визволив тебе від закону гріха і смерті.
3Адже що було неможливе для Закону через немічність тіла, — Бог, пославши Свого Сина в подобі гріховного тіла і задля гріха, засудив гріх у тілі,
4щоб оправдання Закону здійснилося в нас, які ходимо не за тілом, а за Духом.
5Тому що ті, котрі за тілом, думають про тілесне, а ті, які за Духом, — про духовне.
6Адже тілесні задуми — то смерть, а задуми Духа — то життя і мир,
7оскільки тілесні задуми — ворожнеча проти Бога, тому що вони не коряться Божому Законові, та й не можуть.
8І ті, хто живе по-тілесному, догодити Богові не можуть.
9Ви живете не по-тілесному, а Духом, тому що Божий Дух живе у вас. Якщо ж хто не має Христового Духа, той не Його.
10А коли Христос є в вас, то хоча тіло мертве через гріх, але дух живе через праведність.
11Якщо Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, живе у вас, то Той, Хто підняв Христа з мертвих, оживить і ваші мертві тіла тим самим Духом, Який живе у вас.
12Тому, брати, ми не боржники тіла, щоби по-тілесному жити.
13Бо якщо живете по-тілесному, то маєте померти; якщо ж Духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити.
14Адже всі, яких веде Божий Дух, — сини Божі.
15Тому що ви не одержали духа рабства знову на страх, але одержали Духа синівства, яким кличемо: Авва, Отче!
16Сам Дух свідчить нашому духові, що ми — діти Божі.
17Якщо ж ми діти, то й спадкоємці, — спадкоємці Бога і співспадкоємці Христа, якщо тільки з Ним страждаємо, щоби з Ним і прославитися.
18Бо я вважаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті порівняно з майбутньою славою, яка має з’явитися нам.
19Усе творіння з надією очікує з’явлення Божих синів.
20Адже творіння підкорилося марноті не добровільно, а через того, хто його підкорив, з надією,
21що саме творіння буде визволене від рабства тління — для свободи слави дітей Божих.
22Бо знаємо, що все творіння разом стогне і страждає аж донині.
23Та не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, самі в собі стогнемо, очікуючи всиновлення та викуплення нашого тіла.
24Адже ми надією спаслися. Надія ж, яку бачимо, вже не є надією, бо хіба надіється хтось на те, що бачить?
25Коли ж надіємося на те, чого не бачимо, то з терпінням очікуємо його.
26Отак і Дух допомагає нам у наших немочах, адже не знаємо, за що і як маємо молитися, але сам Дух заступається [за нас] невимовними зітханнями.
27А Той, Хто досліджує серця, знає, які бажання Духа, бо Він заступається за святих з Божої волі.
28Знаємо, що тим, які люблять Бога, котрі покликані за Його передбаченням, усе сприяє до добра.
29Адже кого Він наперед пізнав, тих і визначив наперед, щоби були вони подібні до образу Його Сина, аби бути Йому первістком серед багатьох братів,
30а кого наперед визначив, тих і покликав, кого ж покликав, тих і оправдав, а кого оправдав, тих і прославив.
31Що ж скажемо на це? Якщо Бог за нас, то хто проти нас?
32Той, Хто Свого Сина не пощадив, а видав Його за нас усіх, то хіба разом з Ним не подарує нам і всього?
33Хто буде звинувачувати Божих обранців? Бог — Той, Хто оправдує!
34А хто судитиме? Ісус Христос, Який помер і воскрес, Який по правиці Бога, — Він і заступається за нас!
35Хто нас відлучить від любові Христа? Чи страждання, чи утиски, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?
36Так, як написано: За Тебе вбивають нас щодня, нас вважають за овець, призначених на заріз.
37Але в цьому всьому перемагаємо — завдяки Тому, Хто нас полюбив.
38Адже я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили,
39ні висота, ні глибина, ні будь-яке інше творіння не зможе нас відлучити від Божої любові, яка в Ісусі Христі, нашому Господі!