1Коли вони наблизилися до Єрусалима, до Витфагії та Витанії, до гори Оливної, Він послав двох Своїх учнів
2і сказав їм: Ідіть до села, що перед вами, і як тільки ввійдете до нього, знайдете прив’язаного молодого осла, на якого ще ніхто з людей не сідав; відв’яжіть його і приведіть.
3А коли хто запитає вас: Навіщо це ви робите? — то скажіть: Господь потребує його, — Він відразу ж відішле його назад.
4І вони пішли, знайшли осля, прив’язане до воріт ззовні на узбіччі, і почали відв’язувати його.
5Дехто з тих, які там стояли, говорили їм: Що це ви робите? Навіщо відв’язуєте осля?
6А вони відказали їм так, як звелів Ісус; тоді відпустили їх.
7І привели осля до Ісуса, поклали на нього свої плащі, і Він сів на нього.
8Багато хто стелив свій одяг на дорозі, інші ж різали гілки на полях [і стелили по дорозі].
97 І ті, які йшли попереду, і ті, які йшли слідом за Ним, вигукували: Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє!
10Благословенне прийдешнє царство батька нашого Давида! Осанна на висотах!
11Ісус увійшов у Єрусалим — до храму. Оглянув усе. Та оскільки була вже пізня година, Він пішов з дванадцятьма до Витанії.
12Наступного дня, як вони вийшли з Витанії, Він зголоднів.
13І, побачивши здалека смоківницю, вкриту листям, Він підійшов: може, щось знайде на ній. Але, наблизившись до неї, Він нічого не знайшов, окрім листя, бо не була ще пора на смокви.
14Озвався і промовив Він до смоківниці: Хай з тебе ніколи більше ніхто плоду не їсть! І чули те Його учні.
15І вони прийшли в Єрусалим. А ввійшовши до храму, Він почав виганяти тих, які продавали й купували в храмі, поперекидав столи міняльників грошей і ослони тих, які продавали голубів,
16та не дозволяв, щоб носили речі через храм.
17І Він навчав їх, кажучи їм: Хіба не написано, що дім Мій назветься домом молитви для всіх народів? А ви його зробили печерою розбійників!
18І почули про це книжники та первосвященики, і шукали нагоди, як би то Його погубити, але боялися, бо весь народ захоплювався Його вченням.
19А як ставало пізно, вони виходили за межі міста.
20Проходячи вранці, вони побачили смоківницю, яка вся аж від кореня всохла.
21І, згадавши, Петро каже Йому: Учителю, дивися: смоківниця, яку Ти прокляв, усохла!
22У відповідь Ісус промовив до них: Майте віру Божу!
23Запевняю вас, що коли хто цій горі скаже: Зрушся і кинься в море, — і не буде сумніватися у своєму серці, але буде вірити, що станеться згідно зі сказаним, — то так і буде йому.
24Тому Я кажу вам: Усе, про що молитесь і просите, — вірте, що одержите, і сповниться вам.
25І коли ви стоїте на молитві, прощайте, коли маєте щось проти когось, щоб і ваш Отець Небесний простив вам ваші провини.
26[Коли ж ви не прощаєте, то й ваш Отець Небесний не прощатиме вам ваших провин].
27І знову вони прийшли до Єрусалима. Коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього первосвященики, книжники і старші,
28та й кажуть Йому: Якою владою Ти все це робиш? Або хто дав Тобі владу чинити оце?
29А Ісус відповів їм: Запитаю вас [і Я] дещо. Якщо відповісте, то і Я скажу вам, якою владою це чиню.
30Хрещення Івана було з неба чи від людей? Дайте мені відповідь!
31Вони міркували між собою, говорячи: Якщо скажемо, що з неба, то запитає: Чому ж ви йому не повірили?
32А якщо скажемо, що від людей… Вони боялися народу, адже всі вважали Івана за справжнього пророка.
33Тому у відповідь сказали Ісусові: Не знаємо! А Ісус їм каже: То і Я не скажу вам, якою владою це чиню!