1Вийшовши звідти, Він приходить на територію Юдеї, що на другому боці Йордану. Збирається знову до Нього натовп, і Він, за звичаєм, знову їх навчає.
2Підійшли фарисеї та, випробовуючи Його, запитували Його, чи можна чоловікові розлучатися з дружиною.
3Він же у відповідь сказав їм: Що вам заповів Мойсей?
4А вони промовили: Мойсей заповів написати листа про розлучення і відпустити.
5Ісус же сказав їм: Він вам написав цю заповідь через ваше жорстокосердя.
6Але від початку творіння [Бог] створив їх чоловіком і жінкою.
7Ось тому залишить чоловік свого батька й матір і з’єднається зі своєю дружиною,
8і будуть двоє одним тілом, так що вони вже не двоє, а одне тіло.
9Отже, що Бог поєднав, те людина хай не розлучає!
10Вдома учні знову розпитували Його про це.
11І Він каже їм: Якщо хто розлучиться зі своєю дружиною та одружиться з іншою, той чинить проти неї перелюб;
12і якщо вона розлучиться зі своїм чоловіком і вийде заміж за іншого, то й вона чинить перелюб.
13І приносили до Нього дітей, щоби доторкнувся до них. А учні забороняли їм.
14Побачивши це, Ісус обурився і сказав їм: Пропустіть дітей, хай приходять до Мене, і не забороняйте їм, бо таким належить Царство Боже.
15Запевняю вас: якщо хто не прийме Божого Царства, як дитина, той не ввійде до нього!
16Він обійняв їх і, поклавши на них руки, благословив.
17А як Він вирушав у дорогу, один підбіг, упав на коліна й запитав Його: Учителю добрий, що маю робити, аби успадкувати вічне життя?
18Ісус сказав йому: Чому називаєш Мене добрим? Ніхто не є добрим, один лише Бог.
19Знаєш заповіді: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідчи неправдиво, не кривди, шануй свого батька та матір?
20Той сказав йому: Учителю, усе це я зберіг з малих літ!
21Поглянувши на нього з любов’ю, Ісус сказав йому: Одного бракує тобі: піди і все, що маєш, продай та роздай бідним, — і будеш мати скарб на небі. А тоді приходь, [бери свій хрест] і йди за Мною!
22Він же, засмутившись від сказаного, відійшов пригнічений, бо мав велике багатство.
23І, поглянувши навколо, Ісус каже Своїм учням: Як важко тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже!
24Учні були вражені тими словами. А Ісус знов у відповідь каже їм: Діти, як важко [тим, які надіються на багатство], увійти в Царство Боже!
25Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже!
26Вони ще більше дивувалися, говорячи між собою: Хто ж тоді може спастися?
27Поглянув на них Ісус, та й каже: Для людей це неможливе, але не для Бога, бо для Бога все можливе.
28Тут Петро почав говорити Йому: Ось ми залишили все й пішли за Тобою.
29Ісус промовив: Запевняю вас: немає нікого, хто залишив би дім, або братів, або сестер, або матір, або батька, [або дружину], або дітей, чи поля — заради Мене й заради Євангелія —
30і при цьому не одержав би в сто разів більше вже тепер, у цей час, в умовах переслідувань, — і домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і поля, а в майбутньому віці — вічне життя!
31Багато перших стануть останніми, а останні — першими.
32Вони ж були в дорозі, прямуючи до Єрусалима. Попереду йшов Ісус. А учні, ідучи слідом, були дуже здивовані та охоплені страхом. Покликавши знову дванадцятьох, Він почав їм говорити про те, що має з Ним статися:
33Ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і засудять Його на смерть, і видадуть язичникам;
34і будуть глумитися з Нього, і оплюють Його, і бичуватимуть Його, і вб’ють, а через три дні Він воскресне.
35Підійшли до Нього Яків та Іван — Зеведеєві сини, і сказали Йому: Учителю, хочемо, щоб Ти нам зробив те, про що попросимо Тебе.
36Він сказав їм: А що ви хочете, щоб Я зробив для вас?
37Вони ж сказали Йому: Зроби нам так, щоб ми — один праворуч Тебе, а інший ліворуч — сиділи у славі Твоїй.
38Ісус же сказав їм: Ви не знаєте, чого просите. Чи можете ви пити ту чашу, котру Я п’ю, і хреститися хрещенням, котрим Я хрещуся?
39Вони сказали Йому: Можемо! Ісус же відповів їм: Чашу, котру Я п’ю, ви будете пити, і хрещенням, котрим Я хрещуся, будете хрещені.
40Але щоб сісти праворуч Мене чи ліворуч, — давати не Мені, це тим, кому приготовлено.
41Коли це почули десятеро учнів, то обурилися на Якова й Івана.
42А Ісус, покликавши їх, каже їм: Ви знаєте, що ті, кого вважають володарями народів, панують над ними, а їхні вельможі гноблять їх.
43Але не так буде між вами: якщо хтось між вами хоче бути великим, нехай буде вам слугою.
44І якщо хтось між вами хоче бути першим, нехай буде для всіх рабом.
45Адже й Син Людський не прийшов, щоб служили Йому, але щоби послужити і душу Свою віддати як викуп за багатьох!
46І прийшли вони в Єрихон. А коли Він зі Своїми учнями і великим натовпом виходив з Єрихона, то син Тимея, Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги.
47Почувши, що це Ісус Назарянин, він почав кричати, гукаючи: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся наді мною!
48І багато погрожували йому, щоби замовк. Та він ще дужче кричав: Сину Давидів, помилуй мене!
49А Ісус, зупинившись, сказав: Покличте його! Вони закликали сліпця і сказали йому: Кріпися, вставай, Він кличе тебе!
50Той скинув свого плаща, підскочив і прийшов до Ісуса.
51І у відповідь Ісус промовив до нього: Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе? Сліпий відказав Йому: Учителю, щоб я прозрів!
52Ісус же сказав йому: Іди, віра твоя спасла тебе! І він відразу прозрів і пішов дорогою за Ним.