1І встали всі вони, і повели Його до Пилата.
2Почали Його звинувачувати, кажучи: Ми знайшли Цього, Який бунтує наш народ, забороняє давати кесареві данину і каже, що Він — Сам Христос, Цар.
3Пилат запитав Його, кажучи: Ти є Цар юдеїв? А Він у відповідь сказав йому: Ти кажеш!
4Пилат же сказав первосвященикам і юрбі: Жодної вини я не знаходжу в Цій Людині.
5Та вони ще наполегливіше твердили, запевняючи, що Він підбурює народ, навчає по всій Юдеї, починаючи з Галилеї і аж сюди.
6Пилат, почувши це, запитав, чи Він галилеєць.
7Переконавшись, що Він з підвладних Ірода, відіслав Його до Ірода, який тими днями перебував у Єрусалимі.
8Ірод, побачивши Ісуса, дуже зрадів; давно бажав Його бачити, бо чув [багато] про Нього і сподівався побачити від Нього якусь ознаку.
9Ставив Йому багато запитань, але Він нічого йому не відповідав.
10Первосвященики та книжники стояли, завзято обвинувачуючи Його.
11Ірод зі своїми воїнами, принизивши та висміявши Його, одягнув у світлий одяг і відіслав Його до Пилата.
12Того дня Ірод і Пилат стали друзями, хоча раніше вони ворогували між собою.
13Пилат, покликавши первосвящеників, начальників та людей,
14сказав їм: Привели ви мені Цю Людину як Того, Хто підбурює народ. І ось, я перед вами допитував і не знайшов у Цій Людині жодної провини з того, у чому Її обвинувачуєте.
15Так само й Ірод, який повернув Його нам. Отже, нічого вартого смерті Він не зробив;
16тож, покаравши Його, відпущу.
17[Треба ж було йому щосвята відпускати їм когось одного].
18Та вони всі разом закричали, вигукуючи: Візьми Цього, а відпусти Варавву!
19Варавва був ув’язнений за якийсь заколот у місті й за вбивство.
20А Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, знову заговорив до них.
21Та вони кричали, вигукуючи: Розіпни, розіпни Його!
22Тож він утретє сказав їм: Яке ж зло Він зробив? Нічого вартого смерті не знайшов я в Ньому. Я покараю Його й відпущу.
23Однак вони наполягали гучними голосами, вимагали Його розіп’яти, і голоси їхні [та первосвящеників] перемогли.
24І Пилат присудив згідно з їхніми вимогами:
25відпустив того, за кого вони просили, який за бунт і вбивство був посаджений до в’язниці, а Ісуса видав на їхню волю.
26І повели Його. Взявши якогось Симона з Киринеї, який ішов з поля, поклали на нього нести за Ісусом хрест.
27Ішла ж за Ним велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували Його.
28Повернувшись до них, Ісус сказав: Дочки єрусалимські, не плачте за Мною, краще плачте за собою та за своїми дітьми,
29бо ось настають дні, коли скажуть: Блаженні неплідні й утроби, які не родили, і груди, які не годували.
30Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас! — і горбам: Покрийте нас!
31Адже коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим?
32І вели з Ним на страту також інших двох злочинців.
33І коли прийшли на місце, яке зветься Череповище, тут розіп’яли Його й злочинців — одного праворуч, а другого — ліворуч.
34Ісус говорив: Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять! А ті, які ділили Його одяг, кидали жереб.
35А народ стояв і дивився. Насміхалися і начальники [з ними], кажучи: Він інших спасав, тож нехай спасе і Себе Самого, якщо Він Христос, Божий Обранець!
36Глузували з Нього й воїни; вони, приступаючи, подавали Йому оцет
37і казали: Якщо Ти — юдейський Цар, спаси Себе!
38Над Ним був напис, [зроблений грецьким, латинським та єврейським письмом]: Це — Цар юдеїв.
39Один із розп’ятих злочинців лихословив Його, кажучи: Хіба Ти не Христос? Спаси Себе й нас!
40А другий обізвався і, докоряючи йому, сказав: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений?
41Але ми — справедливо, бо дістаємо належне за те, що вчинили; Він же нічого поганого не зробив!
42І додав: Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє!
43А Він сказав йому: Запевняю тебе: сьогодні ти будеш зі Мною в раю!
44І коли настала шоста година, наступила темрява по всій землі — до дев’ятої години;
45померкло сонце, а завіса храму роздерлася надвоє.
46Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив: Отче, у Твої руки передаю Свій дух! Сказавши це, Він віддав духа.
47Побачивши те, що сталося, сотник прославив Бога, промовляючи: Справді, праведний був Цей Чоловік!
48Численні юрби, які прийшли на це видовище, спостерігаючи те, що сталося, били себе в груди й верталися.
49На віддалі стояли й дивилися всі Його знайомі та жінки, які йшли за Ним із Галилеї.
50Один чоловік, на ім’я Йосиф, який був радником, людина добра й праведна,
51з юдейського міста Ариматеї, — не пристав до ради та до їхньої справи, бо він очікував Божого Царства;
52підійшовши до Пилата, він попросив тіло Ісуса;
53знявши його, він обгорнув полотном і поклав у висічену гробницю, де ще ніколи ніхто не лежав.
54Була п’ятниця, і надходила субота.
55А жінки, котрі йшли слідом, — ті, які прибули з Ним із Галилеї, — побачили гріб і як було покладене Його тіло.
56Повернувшись, вони приготували пахощі та миро, а в суботу спочивали, згідно із заповіддю.