1Першого ж дня тижня дуже рано вони [і ще дехто з ними] прийшли до гробу, несучи пахощі, які приготували.
2Та вони виявили, що камінь відвалений від гробниці,
3а ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
4І сталося, як були вони через це розгублені, то два мужі стали біля них у блискучому одязі.
5Вони налякалися і посхиляли обличчя до землі, а ті сказали їм: Чому ви шукаєте Живого між мертвими?
6Немає Його тут, бо воскрес! Згадайте, як казав вам, коли ще був у Галилеї.
7Він говорив: Потрібно, щоб Син Людський був виданий у руки грішних людей, був розп’ятий і воскрес на третій день.
8Тоді вони пригадали Його слова.
9Повернувшись від гробу, вони сповістили про все це одинадцятьом і всім іншим.
10То були Марія Магдалина, Іванна, Марія, мати Якова, та інші з ними. Вони розповіли про це апостолам.
11Та їхні слова здалися тим вигадкою, — не вірили їм.
12Підвівшись, Петро побіг до гробу і, схилившись, побачив полотно, [яке лежало] окремо, — і пішов до себе, дивуючись з того, що сталося.
13Двоє з них ішли того дня до села, віддаленого на шістдесят стадій від Єрусалима, яке називалося Емаус;
14вони говорили між собою про все, що відбулося.
15І сталося, коли вони розмовляли й обмірковували, Сам Ісус, наблизившись, пішов разом з ними,
16та очі їхні були стримані, щоби Його не впізнали.
17Тож Він запитав їх: Що це за справа, над якою міркуєте між собою, ідучи? І чого ви сумні?
18У відповідь один, на ім’я Клеопа, сказав Йому: Ти хіба єдиний чужинець у Єрусалимі, Який не знає того, що сталося в ньому цими днями?
19І запитав їх: Що саме? А вони розповіли Йому про Ісуса Назарянина, Мужа Пророка, сильного ділом і словом перед Богом і перед усім народом;
20як видали Його первосвященики й наші старші на смертний присуд і розіп’яли Його.
21А ми сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїля. І до того ж, оце третій день, відколи те сталося.
22Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці
23й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він живий.
24Тоді пішли деякі з нас до гробу — і знайшли все, як говорили жінки; Самого ж Ісуса не побачили!
25Тоді Ісус сказав їм: О нерозумні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки!
26Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у Свою славу?
27І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм з усього Писання те, що стосувалося Його.
28І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі.
29Та вони просили Його, кажучи: Залишайся з нами, бо вечоріє, вже день закінчується! І Він увійшов, щоби залишитися з ними.
30І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, поблагословив і, переломивши, давав їм;
31тут і відкрилися їхні очі, і вони впізнали Його. Та Він став невидимий для них.
32І сказали вони один одному: Хіба не палало наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та пояснював нам Писання?
33Уставши, тієї ж години вони повернулися до Єрусалима та знайшли зібраних одинадцятьох і тих, які були з ними;
34вони говорили, що справді Господь воскрес і з’явився Симонові.
35А ці розповіли про те, що сталося в дорозі, та як Він відкрився їм під час ламання хліба.
36Коли вони говорили про це, Сам [Ісус] став посеред них і сказав їм: Мир вам!
37Та злякавшись, охоплені жахом, вони думали, що бачать духа.
38А Він сказав їм: Чому ви стурбовані, чому такі думки входять до ваших сердець?
39Гляньте на Мої руки, на Мої ноги! Це ж Я Сам! Доторкніться до Мене — подивіться, що дух тіла й костей не має, а Я, як бачите, їх маю!
40Сказавши це, Він показав їм руки та ноги.
41А як вони ще дивувалися і не вірили з радості, Він сказав їм: Чи маєте тут щось із їжі?
42Вони дали Йому частину печеної риби [і бджолиного меду].
43Тож, взявши, Він їв перед ними.
44І промовив до них: Ось слова, які Я сказав вам, коли ще був з вами: Має збутися все написане про Мене і в Законі Мойсея, і в Пророків, і в Псалмах!
45Тоді розкрив їхній розум, щоби зрозуміли Писання.
46І Він сказав їм: Так написано, і [необхідно було] постраждати Христові та воскреснути з мертвих на третій день,
47щоб, почавши з Єрусалима, проповідувалося в Ім’я Його покаяння для прощення гріхів між усіма народами.
48Ви [ж є] свідками цього.
49І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця, а ви залишайтеся в місті [Єрусалимі], доки не зодягнетеся силою з висоти!
50Вивівши їх за місто до Витанії, Він підняв Свої руки і поблагословив їх.
51І сталося, що коли благословляв їх, Він віддалився від них і почав підійматися на небо.
52А вони, поклонившись Йому, з великою радістю повернулися до Єрусалима
53і були постійно в храмі, [хвалячи і] прославляючи Бога. [Амінь].