1Звідти Самсон пішов до Ґази. Він побачив там жінку-розпусницю і ввійшов до неї.
2А мешканців Ґази сповістили, попереджаючи: Сюди прийшов Самсон! Тож вони оточили його і цілу ніч чатували на нього під брамою міста, — затаїлися на цілу ніч, кажучи: Залишимось аж до ранкового світла і вб’ємо його!
3Самсон спав до півночі, а біля півночі встав й узяв двері міської брами і два стовпи, підняв їх разом із засувом, поклав на своє плече і поніс їх на верхів’я гори, яка є перед Хевроном, і поклав їх там.
4І сталося після цього, що він полюбив жінку біля потоку Сорих, ім’я якої Даліла.
5До неї прийшли сатрапи филистимців і сказали їй: Обмани його і довідайся, у чому полягає його велика сила і як зможемо подолати його? Ми зв’яжемо його, щоб його впокорити, а тобі ми дамо по тисячу сто срібних монет від кожного.
6І Даліла говорила до Самсона: Сповісти мені, у чому твоя велика сила і чим будеш зв’язаний, щоб тебе впокорити?
7А Самсон відповів їй: Якщо мене зв’яжуть сімома сирими, не ушкодженими тятивами, то стану слабким і буду, наче один із людей.
8І принесли їй сатрапи филистимців сім сирих, неушкоджених тятив, і вона зв’язала його ними.
9А вони сиділи в засідці на нього в кімнаті, і вона сказала йому: Филистимці на тебе, Самсоне! Та він розірвав тятиви, як розривається жмут клоччя, коли відчує вогонь. І вони не пізнали секрету його сили.
10І сказала Даліла Самсонові: Ось ти мене обманув і сказав мені неправду, тож тепер сповісти мені, чим тебе можна зв’язати!
11І він сказав їй: Якщо мене справді зв’яжуть сімома новими шнурами, які не були в роботі, то я ослабну і стану таким, як один із людей.
12І взяла для нього Даліла нові шнури, зв’язала його ними і сказала йому: Филистимці на тебе, Самсоне! А засідка сиділа в кімнаті. Та він зірвав їх зі своїх рук, наче нитку.
13І Даліла сказала Самсонові: Аж дотепер ти мене обманював і говорив мені неправду. Та врешті-решт сповісти мені, чим можна тебе зв’язати! І він сказав їй: Якщо сплетеш сім кучерів моєї голови з пряжею і приб’єш кілком до стіни, то буду слабкий, такий, як один з людей!
14І Даліла приспала його, і взяла сім кучерів його голови з прядивом, прибила кілком до стіни і сказала йому: Филистимці на тебе, Самсоне! Він пробудився зі свого сну і витягнув кілки з пряжею зі стіни і з основою. І вони не пізнали секрету його сили.
15І сказала йому Даліла: Як ти можеш говорити: Полюбив я тебе! — а твоє серце не зі мною? Це вже втретє обманув ти мене і не сповістив мені, у чому твоя велика сила!
16І сталося, коли надокучила йому своїми словами цілу ніч, і дуже надокучила йому, і він ослаб аж до смерті.
17І сповістив їй усе, що на його серці, розказуючи їй: Оскільки я є Божим назореєм від лона моєї матері, то до моєї голови не повинна торкатися бритва, та якщо я буду поголений, то моя сила відійде від мене, ослабну і буду таким, як усі люди.
18І Даліла зрозуміла, що він сповістив їй усе зі свого серця, послала і покликала всіх сатрапів филистимців, кажучи: Прийдіть ще раз, бо він сповістив мені все, що на його серці. І всі сатрапи филистимців прийшли до неї, і принесли гроші у своїх руках.
19Вона ж приспала його між своїми колінами, покликала стрижія, і той обстриг сім кучерів його голови. І він почав упокорятися, і його сила відійшла від нього.
20А Даліла сказала йому: Филистимці на тебе, Самсоне! І він пробудився зі свого сну, і сказав: Вийду і вчиню так, як і завжди, скину їх із себе! Та він не знав, що Господь відступив від нього.
21І филистимці схопили його, вибрали йому очі, повели його до Ґази і закували його мідними оковами, і він молов у домі в’язниці.
22Та після того, як був пострижений, волосся його голови почало відростати.
23Сатрапи филистимців зібралися приносити велику жертву їхньому богові Даґонові, розвеселилися і сказали: Наш бог передав у наші руки Самсона, нашого ворога!
24І побачив його народ, і хвалили своїх богів, кажучи: Наш бог передав у наші руки нашого ворога, — того, який спустошив нашу землю, який помножив наші рани!
25І сталося, коли розвеселилося їхнє серце, то вони сказали: Покличте Самсона з дому в’язниці, і нехай забавляє нас! І покликали Самсона з в’язничного дому, і забавлялися з нього, і поставили його між двома стовпами.
26А Самсон звернувся до хлопчини, який водив його: Дай відпочити мені й учини, щоб я доторкнувся до стовпів, на яких стоїть дім, і опруся на них. Слуга ж учинив так.
27А дім був повний чоловіків і жінок, і всі сатрапи филистимців були там, на даху приблизно три тисячі чоловіків і жінок, які спостерігали, як забавлялися із Самсона.
28І заволав Самсон до Господа, кажучи: Господи, Господи, згадай мене і зміцни мене тільки ще на цей раз, і віддам помсту раз за два мої ока на филистимцях!
29І Самсон обхопив два середні стовпи, на яких будинок тримався, і він оперся на них, — один в його правиці, а один в його лівиці.
30І сказав Самсон: Нехай помре моя душа з филистимцями! І він нахилився із силою, і будинок упав на сатрапів і на весь народ, який був у ньому. І було мертвих, яких убив Самсон при своїй смерті, більше, ніж тих, яких убив за свого життя.
31І прийшли його брати і весь дім його батька, вони взяли його, пішли і поховали його між Сараа і між Естаолом у гробниці Маноя, його батька. А судив він Ізраїля двадцять років.