1Був собі чоловік з гори Єфрема, а ім’я його було Міха.
2Він сказав своїй матері: Тисячу сто срібняків, які пропали в тебе і за які ти прокляла, і сказала ти в мої вуха, ось ці гроші в мене, — я їх узяв! А його матір сказала: Благословенний син мій Господом!
3І він віддав тисячу сто срібняків своїй матері, і сказала його матір: Я справді посвятила ті гроші Господу з моєї руки на самоті, щоби зробити коване й вилите, а тепер поверну їх тобі й віддам тобі їх.
4Та він віддав срібло своїй матері. А його матір узяла двісті срібняків і дала його художникові, і він зробив з нього коване й лите, і воно було в домі Міхи.
5І є собі муж Міха, а в нього — дім Божий. Він зробив ефод і терафін і уповноважив на служіння одного зі своїх синів, і той був у нього за священика.
6А в ті дні не було царя в Ізраїлі, тож кожний чинив те, що здавалося правильним в його очах.
7І був собі юнак з мешканців Юди із Вифлеєму, який в племені Юди, — він був левітом, а жив він там.
8І пішов муж з міста з Вифлеєму юдейського жити, де лишень знайде, й, ідучи своєю дорогою, він прийшов до гори Єфрема, аж до дому Міхи.
9А Міха його запитав: Звідки йдеш? І сказав йому левіт: Я є з Вифлеєму юдейського, і йду я жити, де лишень знайду.
10І сказав йому Міха: Живи зі мною і будь мені за батька і за священика, і я дам тобі десять срібняків упродовж року, пару одягу і те, що тобі на життя. І левіт пішов,
11і почав проживати разом з тим чоловіком, і юнак став йому, наче один із його синів.
12А Міха уповноважив левіта на служіння, і юнак був йому за священика, і перебував у домі Міхи.
13І сказав Міха: Тепер пізнав я, що Господь вчинить мені добро, бо став мені левіт за священика.