1Адже цей Мелхиседек, цар Салимський, священик Бога Всевишнього, зустрів Авраама, коли той повертався з бою із царями, і благословив його.
2Авраам же виділив йому десятину з усього; він, ім’я якого насамперед означає «цар праведності», потім вже «цар Салимський», тобто «цар миру», —
3без батька, без матері, без родоводу, не має ані початку днів, ані кінця життя; він — подібний до Божого Сина — назавжди залишається священиком.
4Бачите, який великий той, кому патріарх Авраам дав десятину з найкращої здобичі!
5Ті з синів Левія, які одержують священство, мають заповідь за Законом: брати десятину від людей, тобто від своїх братів, хоч і вони з роду Авраама.
6А той, хто не був з їхнього роду, взяв десятину від Авраама і поблагословив того, котрий мав обітниці.
7Без жодного заперечення: менше благословляється більшим.
8Отже, тут десятини одержують смертні люди, а там — Той, про кого засвідчено, що Він живий.
9Тож, так би мовити, і Левій, який бере десятини, дав через Авраама десятину,
10оскільки він ще не народився від батька, коли його зустрів Мелхиседек.
11Отже, якби досконалість була через левітське священство, адже через нього народ одержав Закон, то чому мав з’явитися ще інший Священик за чином Мелхиседека, а не названий за чином Аарона?
12Це тому, що зі зміною священства потрібно, щоби змінився і Закон.
13Адже Той, про Кого йде мова, належав до іншого племені, з якого ніхто не мав участі в жертовнику.
14Бо ж відомо, що наш Господь походив від Юди, а про це плем’я Мойсей нічого не говорив щодо священства.
15Це стає ще яснішим, коли за подобою Мелхиседека з’являється інший Священик,
16Який став таким не за Законом тілесної заповіді, а за силою незнищенного життя.
17Тому що є свідчення: Ти — Священик навіки за чином Мелхиседека.
18Отже, попередня заповідь скасовується через її немічність і некорисність,
19бо Закон нічого не вдосконалив, тож нововведене — краща надія, якою ми наближаємося до Бога.
20І оскільки це не без клятви, бо ті стали священиками без клятви, —
21Цей же — з клятвою Того, Хто до Нього каже: Поклявся Господь і не розкається, що Ти — Священик навіки [за чином Мелхиседека], —
22то настільки й Ісус став запорукою кращого Завіту.
23Крім того, тих священиків було багато, оскільки смерть не давала залишатися їм,
24а Цей, перебуваючи вічно, має священство нескінченне.
25Тому, будучи завжди живим, Він може завжди спасати тих, хто приходить до Бога через Нього, аби заступатися за них.
26Такого потрібно було нам Первосвященика: святого, невинного, непричетного до зла, відділеного від грішників, вищого за небо.
27Він не має потреби щодня, як первосвященики, приносити жертви, — спочатку за Свої гріхи, а потім за гріхи народу, бо Він це зробив один раз, принісши Самого Себе.
28Адже Закон велів наставляти первосвящениками людей, які мають немочі, а слово клятви, що після Закону, настановило навіки досконалого Сина.