1А один чоловік на ім’я Ананій зі своєю дружиною Сапфірою продав маєток
2і приховав частину грошей — про це знала й дружина, — а якусь частину приніс і поклав біля ніг апостолів.
3Петро сказав: Ананію, як це так, що сатана наповнив твоє серце, щоб обманути Святого Духа й приховати частину вартості поля?
4Невже воно не твоє було? Хіба продане не було у твоїй владі? Навіщо ти поклав це діло у своє серце? Ти ж сказав неправду не людям, а Богові!
5Почувши це, Ананій упав і помер. І найшов великий страх на всіх, хто це почув.
6Юнаки встали, обгорнули його, винесли й поховали.
7Коли минуло зо три години, прийшла його дружина, ще не знаючи того, що трапилося.
8Петро промовив до неї: Скажи мені, чи за стільки ви продали поле? Вона відповіла: Так, за стільки.
9А Петро до неї: Як це сталося, що ви змовилися випробовувати Господнього Духа? Ось при дверях ті, які поховали твого чоловіка, — і тебе винесуть!
10Упала й вона одразу біля його ніг і померла. Юнаки, увійшовши, виявили її мертвою; винесли й поховали біля її чоловіка.
11І великий страх напав на всю Церкву, на всіх, хто це чув.
12Руками апостолів у народі здійснювалися численні ознаки та чудеса. І всі однодушно перебували в притворі Соломона.
13Ніхто зі сторонніх не наважувався приєднатися до них, але народ їх величав.
14Віруючих у Господа множилося — багато чоловіків та жінок.
15Недужих виносили на роздоріжжя і клали на носилках і постелях, щоб, як проходить Петро, хоч тінь його впала на декого з них.
16Багато людей сходилося з довколишніх міст до Єрусалима; вони приносили недужих і тих, які страждали від злих духів. Усі вони одужували.
17Піднявся первосвященик і всі його прибічники із садукейської течії, — вони наповнилися заздрощами,
18наклали [свої] руки на апостолів і посадили їх у громадську в’язницю.
19Та ангел Господній уночі відчинив двері в’язниці, вивів їх і сказав:
20Ідіть, ставайте у храмі й кажіть народові всі слова цього життя!
21Почувши це, вони пішли вдосвіта до храму й навчали. Тим часом первосвященик і ті, котрі з ним, прийшовши, скликали синедріон, усіх старших з-поміж синів Ізраїля і послали до в’язниці, щоб їх привести.
22Слуги пішли, та у в’язниці їх не знайшли. Повернувшись, сповістили,
23кажучи, що в’язницю знайшли ретельно замкненою, з охороною, яка стояла перед дверима. Але, відчинивши, усередині вони нікого не знайшли.
24Коли почули ці слова [священик], начальник охорони храму та первосвященики, то дивувалися, як це все могло статися.
25Тут прийшов хтось і сповістив їм, що мужі, яких вони посадили до в’язниці, перебувають у храмі, стоять і навчають народ.
26Тоді начальник охорони пішов зі слугами, привів їх без застосування сили, бо боялися народу, щоб не побив їх камінням.
27Привівши, вони поставили їх у синедріоні. І первосвященик запитав їх,
28кажучи: Чи не з погрозою заборонили ми вам навчати в це Ім’я? А ви наповнили Єрусалим вашою наукою і хочете навести на нас кров цього Чоловіка?
29Та Петро й апостоли у відповідь сказали: Потрібно більше слухатися Бога, ніж людей!
30Бог батьків наших воскресив Ісуса, Якого ви вбили, повісивши на дереві.
31Бог підняв Його Своєю правицею як Князя і Спасителя, щоби дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів.
32І ми та Дух Святий, Якого дав Бог тим, хто кориться Йому, є [Його] свідками щодо цих слів!
33Почувши це, вони лютували і змовлялися їх убити.
34Та один фарисей у синедріоні на ім’я Гамалиїл, — законовчитель, шанований усім народом, — уставши, наказав, щоб апостолів вивели на короткий час,
35а їм сказав: Мужі ізраїльські, поміркуйте між собою щодо цих людей, що ото хочете з ними зробити.
36Недавно об’явився Тевда, кажучи, що він є кимось, — до нього пристало щось із чотириста людей. Він був убитий, і всі, котрі вірили в нього, розсіялися і зійшли на ніщо.
37Після нього під час перепису об’явився галилеєць Юда, потягнувши за собою [чимало] народу. І він також загинув, а всі, хто слухав його, розпорошилися.
38І нині кажу вам: відступіться від цих людей і залишіть їх. Бо якщо цей задум і ця справа від людей, — вона загине;
39якщо ж від Бога, то ви не зможете зруйнувати її, — щоби часом не стати вам богоборцями! Тож вони послухали його,
40і, покликавши апостолів, побили їх, пригрозили не говорити в Ім’я Ісуса й відпустили.
41А вони вийшли із синедріону, радіючи, що за Ім’я Господа [Ісуса] удостоїлися прийняти зневагу.
42І щодня в храмі й по домах вони не переставали навчати й благовістити про Ісуса Христа.