1Тими днями, коли зростала кількість учнів, почалися нарікання елліністів на юдеїв, що про їхніх вдів не дбають при щоденному служінні.
2Скликавши громаду своїх учнів, дванадцятеро сказали: Не годиться нам, облишивши Боже Слово, прислуговувати при столах.
3Виберіть, брати, з-поміж вас сімох надійних мужів, сповнених [Святого] Духа та мудрості, і ми поставимо їх на це служіння.
4Ми ж постійно перебуватимемо в молитві та служінні слова!
5Усій громаді сподобалося це слово. І вони вибрали Степана — мужа, сповненого віри і Святого Духа, Филипа, Прохора, Никанора, Тимона, Пармена і прозеліта з Антіохії Миколу.
6Їх поставили перед апостолами, і, помолившись, ті поклали на них руки.
7А Боже Слово росло; кількість учнів у Єрусалимі дуже множилася; і серед священиків дуже багато були слухняними вірі.
8Степан же, сповнений благодаттю і силою, здійснював у народі великі ознаки й чудеса.
9Та піднялися деякі із синагоги, що називалася лібертинською, а також з киринейської та олександрійської, і ті, хто з Килікії й Азії, — і сперечалися зі Степаном,
10але не могли протистояти мудрості й Духові, Яким він говорив.
11Тоді вони підмовили людей, котрі казали, що чули, начебто він говорив зневажливі слова проти Мойсея і Бога.
12Вони підбурили народ, старших, книжників і, накинувшись, схопили його та привели до синедріону.
13Поставили фальшивих свідків, які говорили: Цей чоловік не перестає говорити [зневажливі] слова про це святе місце і проти Закону.
14Адже ми чули, як він казав, що Ісус Назарянин зруйнує це місце та змінить звичаї, які нам передав Мойсей!
15Поглянувши на нього, усі, хто сидів у синедріоні, побачили, що його обличчя було подібне до обличчя ангела.