1Коли настав день П’ятидесятниці, усі вони були однодушно разом.
2Раптом з неба долинув шум, наче подув бурхливий вітер, і наповнив увесь дім, де вони сиділи.
3І з’явилися їм поділені язики, наче вогняні, і осіли на кожного з них.
4І всі вони наповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух велів їм промовляти.
5А в Єрусалимі перебували юдеї та побожні люди з кожного народу, який під небом.
6Коли ж стався цей шум, зібрався натовп, і були збентежені, коли почули, що кожний говорить до них їхньою власною мовою.
7Вони в нестямі дивувалися і говорили [один до одного]: Хіба всі ці, які говорять, не галилейці?
8Як же це, що ми чуємо кожний своєю рідною мовою, в якій ми народилися?
9Партянці й мідянці, еламітці й ті, хто з Месопотамії, з Юдеї та Кападокії, з Понту й Азії,
10Фригії і Памфилії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Киринеї, і захожі римляни,
11юдеї і прозеліти, критяни й араби, — чуємо, як вони говорять нашими мовами про Божу велич!
12Тож усі дивувалися і, розгублені, говорили одне одному: Що ж це має бути?
13Інші, глузуючи, казали, що вони понапивалися вина.
14А Петро, ставши з одинадцятьма, підвищив свій голос і сказав їм: Мужі юдейські й усі мешканці Єрусалима! Нехай буде це вам відоме, — прислухайтеся до моїх слів!
15Вони не п’яні, як ви думаєте, бо щойно третя година дня.
16Але це те, що провістив пророк Йоіл:
17І буде останніми днями, — каже Бог, — Я виллю від Духа Мого на всяке тіло, і будуть пророкувати ваші сини і ваші дочки, а ваші юнаки видіння побачать, і вашим старцям будуть снитися сни.
18І в ті дні виллю від Духа Мого на Моїх рабів і на Моїх рабинь, і будуть пророкувати.
19І дам чудеса на небі вгорі й ознаки на землі внизу: кров, вогонь і куряву диму.
20Сонце обернеться на темряву, а місяць — на кров, перш ніж прийде Господній день, великий та славний!
21І станеться, що кожний, хто покличе Господнє Ім’я, спасеться!
22Мужі ізраїльські, послухайте оці слова: Ісуса Назарянина, мужа, про Котрого вам засвідчив Бог могутніми проявами, чудесами й ознаками, які Бог учинив через Нього серед вас, як самі знаєте,
23Його, виданого згідно з Божим задумом і передбаченням, ви вбили, прибивши до хреста руками беззаконників;
24та Бог Його воскресив, звільнивши від мук смерті, бо не під силу було їй втримати Його.
25Давид говорить про Нього: Я завжди бачив Господа переді мною, бо Він — праворуч мене, щоб я не похитнувся.
26Тому зраділо моє серце і звеселився мій язик, навіть тіло моє сповниться надією,
27бо Ти не залишиш душі моєї в аді й не даси Своєму Святому побачити тління.
28Ти дав мені пізнати дороги життя і сповниш мене радістю присутності Своєї!
29Мужі-брати! Потрібно сміливо сказати вам про патріарха Давида, який помер і був похований, і його гріб у нас аж дотепер.
30Будучи пророком і знаючи, що Бог клятвою пообіцяв йому з його нащадків [підняти Христа за тілом і] посадити на його престолі,
31він пророче говорив про воскресіння Христа, що Він не залишиться в аді, і тіло Його не побачить тління.
32Цього Ісуса воскресив Бог, свідками чого є ми всі.
33Отже, правицею Божою був Він вознесений, обітницю Святого Духа одержав від Отця і вилив те, що ви бачите і чуєте.
34Давид не піднявся на небо, бо сам говорить: Сказав Господь Господу моєму: Сядь праворуч Мене,
35доки не покладу Твоїх ворогів під Твої ноги!
36Тому нехай певно знає весь дім Ізраїля, що і Господом, і Христом зробив Його Бог — Цього Ісуса, Якого ви розіп’яли!
37Почувши, вони розчулилися серцем і сказали Петрові й іншим апостолам: Що ж нам робити, мужі-брати?
38А Петро [сказав] їм: Покайтеся, і нехай охреститься кожний з вас в Ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів, і приймете дар Святого Духа!
39Адже для вас ця обітниця і для ваших дітей, і для всіх тих, хто далеко, кого лише покличе Господь, Бог наш!
40Багатьма іншими словами він свідчив та заохочував їх, кажучи: Спасайтеся від цього лукавого роду!
41Отже, вони, прийнявши [з любов’ю] його слово, охрестилися; і приєдналися до них того дня зо три тисячі душ.
42Перебували вони постійно в навчанні апостолів і в братерській спільності, у ламанні хліба та в молитвах.
43І страх охопив кожну душу, бо багато чудес і ознак сталося через апостолів; [в Єрусалимі панував великий страх серед усіх].
44А всі, які повірили, були разом і мали все спільне.
45Вони продавали маєтки та майно і ділилися ним з усіма, хто потребував.
46І щодня вони однодушно перебували в храмі та, ламаючи по домах хліб, у радості й простоті серця приймали їжу,
47вихваляючи Бога та маючи милість у всіх людей. Господь же додавав до них щодня тих, які спасалися.