1Першу книгу я написав про все, Теофіле, що Ісус почав робити й навчати,
2аж до того дня, коли, давши через Святого Духа накази апостолам, яких вибрав, Він вознісся.
3Після Своїх страждань Він постав живий перед ними, з багатьма доказами, з’являючись їм упродовж сорока днів і розповідаючи про Царство Боже.
4І як були зібрані разом, Він звелів їм з Єрусалима не відходити, але очікувати обітниці від Отця, про котру, — сказав Він, — ви чули від Мене,
5бо Іван хрестив водою, ви ж за декілька тих днів будете хрещені Духом Святим!
6А вони зійшлися й запитували Його, кажучи: Господи, чи не в цей час Ти відновиш царство Ізраїля?
7Та Він сказав їм: Не вам знати час і строки, котрі Отець встановив Своєю владою,
8але ви приймете силу, коли Святий Дух зійде на вас, і ви будете Моїми свідками в Єрусалимі, по всій Юдеї та Самарії — і аж до краю землі!
9Сказавши це, коли вони дивилися, Він став підійматися, і хмара забрала Його з їхніх очей.
10Як вони вдивлялися в небо, коли Він віддалявся, то два мужі в білих одежах постали перед ними
11і сказали: Галилейські мужі, чого стоїте і вдивляєтеся в небо? Цей Ісус, Який вознісся від вас на небо, прийде так само, як оце ви бачили, коли Він відходив на небо!
12Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, званої Оливною, що недалеко від Єрусалима, — на відстані ходи в суботу.
13Прийшовши, вони увійшли в горницю, де були Петро та Іван, Яків і Андрій, Филип і Хома, Вартоломій та Матвій, Яків Алфеїв та Симон Зилот і Юда Яковів.
14Усі вони з жінками, з Марією, матір’ю Ісуса, та Його братами перебували однодушно в молитві [й благанні].
15Тими ж днями Петро, ставши серед братів, а людей було близько ста двадцяти осіб, сказав:
16Мужі, брати! Треба було, аби сповнилося Писання, яке провіщав Дух Святий устами Давида про Юду, котрий привів тих, які схопили Ісуса,
17бо він був зарахований до нас і отримав частку в цьому служінні.
18Він здобув місце ціною неправди і, коли впав сторчма головою, розпоров живіт, і випали всі його нутрощі.
19Це стало відомо всім мешканцям Єрусалима, тому те місце їхньою мовою зветься Акелдама, тобто Поле крові.
20Адже в книзі Псалмів написано: Нехай стане його житло пусткою і хай не буде нікого, хто жив би в ньому! А також: Служіння його нехай візьме інший!
21Отже, треба, щоб один з тих мужів, який був з нами впродовж усього часу, коли Господь Ісус перебував і спілкувався з нами, —
22почавши від хрещення Івана і до дня, як Він вознісся від нас, — щоб разом із нами один з них був свідком Його воскресіння.
23І поставили двох: Йосифа, якого називали Варсавою, котрий був прозваний Юстом, і Маттія,
24та, помолившись, сказали: Ти, Господи, Який знаєш серця всіх, покажи, кого з цих двох Ти вибрав
25зайняти місце служіння і апостольства, замість Юди, який відпав, щоби піти на своє місце!
26І кинули жереб. І випав жереб на Маттія, якого й зараховано до одинадцятьох апостолів.