1І промовив Саул до свого сина Йонатана і до всіх своїх слуг, щоби вбили Давида. А Йонатан, син Саула, дуже любив Давида,
2тож Йонатан сповістив Давидові, кажучи: Саул шукає тебе вбити! Отже, стережися завтра вранці, сховайся і сиди захованим,
3а я вийду і стану біля мого батька в полі, де ти будеш, заговорю з моїм батьком про тебе й побачу, що буде, і тобі сповіщу.
4І Йонатан доброзичливо заговорив про Давида зі своїм батьком Саулом, звертаючись до нього: Хай цар не згрішить проти твого раба Давида, бо він не згрішив проти тебе, і його діла дуже добрі;
5він поклав свою душу у свою руку і побив филистимця, і Господь зробив велике спасіння, і весь Ізраїль побачив і зрадів. Навіщо ж грішиш проти невинної крові, щоб безпідставно вбити Давида?
6І Саул прислухався до голосу Йонатана, і поклявся Саул, кажучи: Живий Господь! Він не помре!
7Тож Йонатан покликав Давида і сповістив йому всі ці слова, і привів Йонатан Давида до Саула, і він був перед ним, як учора й третього дня.
8А війна проти Саула продовжувалася, і Давид укріпився й воював проти филистимців, і вчинив розгром серед них — дуже велику поразку, і вони втекли з-перед його обличчя.
9А на Саулі був поганий божий дух, і він залишався бездіяльним у домі, і спис був у його руці, а Давид грав своїми руками.
10І Саул намагався уразити Давида списом, та Давид відступився з-перед Саула, і він наніс списом удар у стіну, а Давид ухилився і врятувався.
11І сталося тієї ночі, що Саул послав послів у дім Давида, щоб стерегти його, а вранці його вбити. Та Давидові про це сповістила Мелхола, його жінка, кажучи: Якщо ти цієї ночі не врятуєш своєї душі, то завтра будеш убитий!
12І Мелхола спускає Давида через вікно, і той біжить, утікає і рятується.
13А тим часом Мелхола взяла погребальне і поклала на ліжко, і козячу печінку поклала йому в голови, і покрила все це одягом.
14І Саул послав посланців, щоб схопити Давида. А вони кажуть: Він хворий.
15І посилає до Давида, кажучи: Принесіть його до мене на ліжку, щоб його вбити!
16І прийшли посланці, і ось погребальне на ліжку, і козяча печінка в його головах.
17Тоді Саул сказав Мелхолі: Навіщо ти так мене обманула і відіслала мого ворога, і він врятувався? А Мелхола відповіла Саулові: Він сказав: Відішли мене, якщо ж ні, тебе вб’ю!
18А Давид втік і врятувався. Він приходить до Самуїла в Арматаїм і сповіщає йому все, що йому вчинив Саул. І пішов Давид і Самуїл, і осіли в Наваті в Рамі.
19А Саулові сповістили, переказуючи: Ось Давид у Наваті в Рамі!
20Тож Саул послав послів, щоб схопити Давида, а ті побачили зібрання пророків, і над ними був головуючим Самуїл. І Божий Дух зійшов на послів Саула, і вони почали пророкувати.
21Про це сповістили Саулові, і він послав інших послів, та й вони пророкували. І Саул продовжував посилати — третю групу послів, та пророкували й вони.
22І запалав гнівом Саул, пішов і сам до Арматаїма, і приходить аж до Джерела току, що в Сефі. Він запитав: Де Самуїл і Давид? — сказав він. А вони відповіли: Ось у Наваті в Рамі!
23І він пішов туди, до Навата в Рамі, і зійшов і на нього Божий Дух, і він ішов, пророкуючи, аж до свого приходу до Навата в Рамі.
24І роздягнувся зі свого одягу, і пророкував перед ними, і лежав нагим весь той день і цілу ніч. Через це говорили: Невже і Саул є між пророками?