6Назустріч Давидові з усіх міст Ізраїля вийшли танцюристки з тимпанами, з радістю і з гуслами,
7і жінки почали. Вони виголошували: Саул побив свої тисячі, а Давид свої десятки тисяч!
8І поганою видалася ця справа в очах Саула через ці слова, і він сказав: Давидові дали десятки тисяч, а мені дали лише тисячі!
9І від того дня й надалі Саул почав косо дивитися на Давида.
12У Саула появився страх перед Давидом,
13і він відсторонив його від себе, і поставив його собі тисяцьким, і той виходив і входив перед народом.
14Давид був розумним в усіх своїх дорогах, і Господь був з ним.
15І побачив Саул, що він дуже розумний, і остерігався його присутності.
16А весь Ізраїль та Юда полюбили Давида, бо він виходив і входив перед народом.
20І сталося, що Мелхола, дочка Саула, полюбила Давида, і сповістили Саулові, і це було угодним в його очах.
21І сказав Саул: Дам її йому, і буде йому на спотикання. На Саулові була рука филистимців.
22Саул дав вказівку всім своїм, кажучи: Ви таємно заговоріть з Давидом, кажучи: Ось цар до тебе прихильний, і всі його слуги тебе люблять, тож ти стань зятем царя!
23І слуги Саула промовили ці слова до вух Давида, та Давид сказав: Хіба у ваших очах це легка справа стати зятем царя? Я ж — чоловік нешляхетного роду і не славний.
24А слуги Саула сповістили йому згідно із цими словами, які сказав Давид.
25Саул же сказав: Так перекажете Давидові: Цар не бажає дару, але хіба сто крайніх плотей филистимців, щоб помститися на ворогах царя! Саул думав таким чином віддати його в руки филистимців.
26І слуги Саула сповіщають ці слова Давидові, і справа була угодною в очах Давида, щоб стати зятем царя.
27І Давид піднявся, і він та його мужі пішли і побили сто мужів з филистимців, і він приніс їхні крайні плоті цареві й став зятем царя, і йому дали дочку Мелхолу — йому за жінку.
28І побачив Саул, що Господь з Давидом, і весь Ізраїль полюбив його,
29і продовжував косо дивитися на Давида.