1А Давид непомітно залишив Нават в Рамі, прийшов до Йонатана і сказав: Що я зробив і яка моя неправда, і чим я згрішив перед твоїм батьком, що він шукає моєї душі?
2Йонатан же сказав йому: Зовсім не так з тобою, не помреш! Ось мій батько не вчинить ні великої, ні малої справи, щоб не відкрити моєму вухові. Тож чому мій батько має приховати цю справу? Цього не станеться!
3А Давид у відповідь Йонатанові сказав: Твій батько безсумнівно знав, що я знайшов милість у твоїх очах, тож сказав: Хай цього не знає Йонатан, щоби часом не відмовився! Але нехай живе Господь і нехай живе твоя душа, бо так, як я сказав, заповнилась відстань між мною і смертю!
4А Йонатан запитав Давида: Що бажає твоя душа, і що тобі вчиню?
5І сказав Давид Йонатанові: Ось завтра новий місяць, та я в жодному разі не повинен сісти із царем, щоби їсти! Тож ти відпустиш мене, і я заховаюся на рівнині аж до вечора!
6Якщо ж твій батько таки розшукуватиме мене, то скажеш: Давид дуже просив у мене, що він збігає аж до його міста Вифлеєму, бо там — річна жертва всього його роду.
7Якщо ж так він скаже: Добре! — то мир твоєму рабові. А якщо тобі жорстко відповість, то знай, що він звершить зло.
8Тож учиниш милосердно з твоїм рабом, бо до Господнього завіту привів ти твого раба із собою! Якщо ж є неправда у твоєму рабові, убий ти мене! А так, то навіщо мене ведеш до свого батька?
9А Йонатан сказав: Цього не станеться з тобою! Бо якщо, справді дізнаюся, що в мого батька є задум звершити зло, щоб іти проти тебе, або ж немає, то я сповіщу тобі у твоїх містах.
10Тоді Давид запитав у Йонатана: Хто сповістить мені, якщо твій батько жорстоко відповість?
11А Йонатан сказав Давидові: Іди і залишайся в полі! І вони обидва вийшли в поле.
12І промовив Йонатан до Давида: Господь, Бог Ізраїля, знає, що довідаюся в батька мого, при нагоді — тричі, чи ось доброзичливий буде до Давида, то невже не пошлю до тебе в поле.
13Це нехай учинить Бог Йонатанові, і це додасть, бо доведу до тебе про зло й відкрию твоє вухо, і тебе відішлю, і підеш у мирі. І Господь буде з тобою, як був з моїм батьком.
14І ще, якщо я залишуся живим, то вчиниш зі мною мир, а якщо мені доведеться померти,
15то не забереш твого милосердя від мого дому навіки. А якщо ні, то коли Господь забере всіх ворогів Давида з поверхні землі,
16нехай звеличеним буде ім’я Йонатана в домі Давида, і нехай Господь відшукає ворогів Давида.
17І продовжував ще Йонатан клястися Давидові, бо полюбив душу того, хто його любив.
18І сказав Йонатан: Завтра — новий місяць, і тебе згадають, бо зауважать твоє крісло.
19І будеш три дні, розглянешся і прийдеш до твого місця, де сховаєшся в дні справи, і перебуватимеш біля при тому ерґаві.
20І я тричі випущу стріли, посилаючи в аматтари.
21І ось пошлю слугу, кажучи: Іди, знайди мені стрілу. Якщо скажу слузі, гукаючи: Тут стріла, недалеко від тебе, тож підійми її! — то приходь, бо мир тобі, і немає справи, нехай живе Господь!
22Якщо ж ось це скажу слузі: Тут стріла недалеко від тебе, але далі! — то йди, бо тебе відіслав Господь.
23А слово, яке я сказав, і яке сказав ти, ось Господь — свідок між мною й тобою навіки!
24І Давид переховується в полі, і настає новий місяць, і приходить цар до столу їсти.
25Цар сів на своєму кріслі, як і раз у раз, на престолі біля стіни, і випередив Йонатана, Авенир сів з боку Саула, а місце Давида було порожнім.
26І Саул не говорив нічого в той день, бо сказав собі: Випадковість, трапилося бути нечистим, бо не очистився.
27І сталося, що на другий день місяця, другого дня, місце Давида було знову порожнім. Тож Саул запитав свого сина Йонатана: Що це, що і вчора, і сьогодні не прийшов до столу син Єссея?
28А Йонатан відповів Саулові й сказав йому: Попросився в мене Давид сходити до свого міста, до Вифлеєму,
29і сказав: Відпусти ж мене, бо в нас у місті — родинна жертва, і мої брати заповіли мені, і тепер, коли я знайшов милість у твоїх очах, піду й побачу моїх братів! Через це він не прийшов до царського столу.
30І Саул сильно запалав гнівом на Йонатана, і сказав йому: Сину зрадливих дівчат, хіба я не знаю, що ти є спільником сина Єссея, на твій сором і на сором наготи твоєї матері?
31Бо всі дні, коли син Єссея живе на землі, не буде твердо встановленим твоє царство. Отже, тепер, пославши, схопи молодця, бо він — приречений на смерть.
32Та Йонатан відповів Саулові: Чому він має помирати, що він учинив?
33І підняв Саул спис на Йонатана, щоб його вбити. І Йонатан дізнався, що це зло, щоб убити Давида, дозріло в його батька,
34тож Йонатан у гніві обурення відскочив від столу, і не їв хліба другого дня місяця, тому що розчулився за Давида, бо звершив на ньому зло його батько.
35І сталося вранці, і вийшов Йонатан у поле, як і постановив на свідчення Давидові, а з ним — малий слуга.
36І він сказав слузі: Біжи, знайди мені стріли, якими я стріляю. І слуга побіг, і він вистрілив стрілою, і вона проминула його.
37І слуга пішов до місця стріли, де вистрілив Йонатан, а Йонатан закричав за слугою, і сказав: Там стріла недалеко від тебе, але далі!
38І закричав Йонатан за своїм слугою, кажучи: Поспішай, давай негайно і не стій! І слуга Йонатана зібрав стріли, і приніс до свого володаря.
39Та слуга не дізнався нічого, лише Йонатан і Давид зрозуміли сказане.
40І Йонатан дав свою зброю своєму слузі, і сказав своєму слузі: Іди, увійди в місто!
41А коли слуга пішов, то Давид устав із сідловини гори і впав на обличчя Йонатана, і поклонився йому тричі, і кожний поцілував свого ближнього, і кожний дуже довго плакав над своїм ближнім.
42І сказав Йонатан: Іди в мирі, оскільки клялися ми обидва в Господнє Ім’я, кажучи: Господь буде свідком між мною і тобою, і між твоїм потомством, і між моїм потомством навіки!