1О, якби ти був моїм братом, що смоктав перса моєї матері. Тоді я, зустрівши тебе на вулиці, цілувала б тебе, і не була б зневаженою.
2Я повела б тебе, привела б тебе в оселю матері моєї, ти навчав би мене, а я напоїла б тебе пахучим вином, соком граната мого.
3Ліва рука його була б у мене під головою, а права обнімала б мене.
4Заклинаю вас, доні єрусалимські: Не будіть і не турбуйте моє кохання, доки йому приємно.
5Хто це сходить від пустелі, спираючись на її коханого? Під яблунею я розбудила тебе, там сповила тебе мати твоя, там вона принесла тебе, та, що породила тебе.
6Поклади мене, мов печатку, на серце твоє, мов перстень на руку твою: бо міцне, мов смерть, кохання; люті, мов пекло, ревнощі; стріли її – стріли вогненні; воно має полум’я найпристрасніше.
7Глибокі води не можуть загасити любови, і ріки не захлинуть її. Якби хтось віддав усю маєтність дому свого за любов, то його відкинули б з презирством.
8Є у нас сестра, котра ще маленька, і персів немає в неї; що нам учинити з сестрою нашою, коли будуть свататися до неї?
9Якби вона була муром, то ми спорудили б на ньому срібний палац; а якби вона була дверима, то ми обшили б її кедровими дошками.
10Я – мур, і перси у мене, мов башти; тому я буду в очах його, як та, що знайшла спокій.
11Виноградник був у Соломона у Баал-Гамоні; він віддав цього виноградника сторожам, щоб кожний приносив за плоди його тисячу срібняків.
12А мій виноградник у мене при мені. Тисяча нехай тобі, Соломоне, а двісті – сторожам плодів його.
13О ти, що в садах живеш! Товариші зважають на голос твій, дай же й мені послухати його.
14Поспішай, коханий мій! Будь, мов сарна чи молодий олень, на горах бальзамових.