1Куди пішов коханий твій, найвродливіша серед жінок? Куди завернув твій милий? Ми пошукаємо його з тобою.
2Мій коханий пішов до саду свого, до квітників духмяних, щоб випасати в садах і збирати лілеї.
3Я належу коханому моєму, а коханий мій – мені; він випасає серед лілей.
4Прекрасна ти, кохана моя, наче Тірца, і люб’язна, мов Єрусалим, грізна, як полки з прапорами!
5Відведи очі твої від мене, тому що вони долають мене.
6Зуби твої, мов стадо кіз, що сходить з Ґілеад-гір; зуби твої, мов отара овець, що з купальні виходить, і в кожної є двійко ягнят і неплідної немає поміж ними;
7Мов половинки гранатового яблука – скроні твої під покривалом твоїм.
8Є шістдесят цариць і вісімдесят наложниць та юнок безліч.
9Але єдина – вона, голубка моя, чиста моя; єдина вона в матері своєї, вибрана єдина тією, що народила її. Побачили її доні Сіону – і величають її, цариці й наложниці – і вихваляють її.
10Хто оця, що схожа на зорю, прекрасна, як місяць, і ясна, мов сонце, грізна, як полки з прапорами?
11Я зійшла в горіховий сад подивитися на плоди долини, поглянути, чи виноград броститься, і чи розквітли гранатові дерева?
12Не відаю, як душа моя вабила мене до колісниць відомих народу мого!