1Прийшов я до саду мого, сестро моя, наречена; набрав мири моєї з пахощами моїми, посмакував щільниками моїми з медом моїм, напився вина мого з молоком моїм. Їжте, друзі, пийте і насичуйтеся, улюблені.
2Я сплю, а серце моє на сторожі; ось, голос мого коханого, котрий стукає: Відчини мені, сестро моя, кохана моя, голубко моя, найчистіша моя! Бачу, що голова моя усесенька в росі, а кучері мої – у нічній волозі.
3Я скинула хітона свого, як же мені знову одягнути його? Я помила ноги собі: як же мені бруднити їх?
4Коханий мій простягнув руку свою крізь отвір у дверях, і нутро моє захвилювалося від нього.
5Я підвелася, щоб відімкнути коханому моєму, і з рук моїх скапувало миро, і з пальців моїх миро капало на руків’я замка.
6Відчинила я коханому моєму, а коханий мій обернувся і зник. Аж душа мені затерпла, як він говорив; я шукала його і не знаходила його; кликала його, а він не обізвався до мене;
7Зустріла мене варта, що обходила місто; вартові побили мене, поранили мене, здерли з мене покривало моє, вартові мурів.
8Заклинаю вас, доні єрусалимські; якщо ви стрінете коханого мого, що скажите ви йому? Що я знемагаю від кохання.
9А чим же коханий твій кращий від інших коханих, найвродливіша серед жінок? Чим коханий твій кращий від інших, що ти отак благаєш нас?
10Коханий мій білявий і рум’яний, найвиразніший з-поміж десяти тисяч інших.
11Голова його – чисте золото; кучері його хвилясті, і чорні, як ворон.
12Очі його – мов голуби край потоків води, що купаються в молоці, а відтак на березі сідають.
13Щоки його – квітник духмяний, мов квіти солодкі; губи його, – як лілеї, випромінюють солодке миро;
14Руки його – золоті кругляки, оздоблені топазами; живіт його – мовби статуя із слонової кості, оздоблена сапфірами;
15Ноги його – мармурові стовпи, поставлені на підніжжях з чистого золота; вигляд його схожий на Ливана, величний, мов кедри.
16Уста його – найсолодші, і увесь він – люб’язність. Ось, хто коханий мій, і ось хто друг мій, доні єрусалимські.